Згідно зі статистикою, щороку Київ видає на-гора півтора мільйони тонн сміття. І тільки 22 відсотки столичного непотребу утилізується на сміттєспалювальному заводі «Енергія». До слова, «Енергія» Київенерго — найбільший зі сміттєспалювальних заводів в Україні. Спалюючи сміття, він виробляє теплову енергію, якої поки що вистачає на потреби заводу. Але в майбутньому відходи можуть стати джерелом альтернативного опалення принаймні кількох сусідніх спальних районів, як компенсації за те місцеві мешканці змушені миритися із сусідством сміттєспалювального заводу.

Але нині мова про інше. Вже не перший рік точаться розмови, що одного, навіть такого потужного заводу для Києва, який є не менш потужним виробником сміття, замало. Майже 80 відсотків твердих побутових відходів вивозиться на полігони Київської області. Найбільше столичного непотребу приймає сумнозвісний полігон № 5 (село Підгірці), до якого в екологів найбільше зауважень. Загалом навколо столиці налічується близько 30 офіційних сміттєзвалищ загальною площею понад 160 га. Більшість з них уже давно вичерпали свої ресурси.

Про необхідність спорудження навколо столиці двох-трьох сміттєспалювальних заводів говорять давно. Та ось парадокс: з’ясовується, що навіть єдиний такий завод у Києві не може працювати на повну потужність. Йому бракує... сміття. Того самого, від якого Київ задихається в буквальному розумінні слова. Бо цього літа, в результаті аномальної спеки і самозапалювань на полігонах, нам уже довелося дихати попелом, принесеним із Вишгородського звалища і не тільки звідти. Як повідомив директор заводу «Енергія» Сергій Крикун, обсяги завезених відходів у липні удвічі менші за ті, що зобов’язалися постачати компанії-перевізники сміття. «Однак це не означає, що обсяг утворення відходів у столиці зменшився. Недозавантаження сміттєспалювального заводу «Енергія» свідчить про захоронення сміття в інших місцях, найчастіше на незаконних звалищах Київщини. Це не тільки призводить до поступового масштабного засмічення передмістя Києва, а й може бути особливо небезпечним під час повені або ж, як зараз, аномальної спеки».

Це не вперше завод працює у форс-мажорних обставинах. Річ у тім, що з 1998 по 2007 рік діяв єдиний тариф на вивезення та утилізацію сміття: 15, 6 грн. за кубометр, з яких 12,6 грн. відходило тим, хто утилізує, і 3 грн. — перевізникам. Після різкого зростання цін на пальне вивезення сміття стало збитковим. Значно вигідніше було завозити його на дешевші обласні полігони. А ще краще — до яру в сусідньому районі. З 2007-го тарифи було переглянуто, до того ж неодноразово. І нині, вважають експерти, тарифи стали аж надто високими. Скажімо, сьогодні заводський тариф — 100 грн. 50 коп. за тонну сміття, а на полігоні — 70 грн. Різниця особливо помітна, якщо рахувати сміття в сотнях тонн.

І поки перевізники рахують гривні зароблені, «Енергія» — втрачені, ми — тонни сміття, якими приростає земля київська.