Самостійно впоратися з епідемією туберкульозу наша країна не в змозі. Це визнають вітчизняні медики і чиновники. За всі роки незалежності в Україні жодного разу централізовано не закупляли обладнання, а лабораторні апарати давно зношені. Надію покладають на допомогу міжнародних організацій. Так нещодавно Глобальний фонд із боротьби з ВІЛ/СНІДОМ, туберкульозом і малярією повідомив про своє рішення виділити Україні на боротьбу з паличкою Коха 100 мільйонів доларів. Одержати гроші вдалося з третьої спроби. Міжнародний фінансовий донор сумнівався в цільовому використанні грошей. І небезпідставно.
Медики кажуть про критичну ситуацію з рівнем захворюваності. Хоча останнім часом ескулапам удалося взяти її під контроль: торік порівняно з 2008-м показники смертності від туберкульозу знизилися на 20 відсотків.
За словами директора Національного інституту пульмонології та фтизіатрії імені Ф.Г. Яновського АМН України, головного пульмонолога і фтизіатра Мінохоронздоров’я академіка Юрія Фещенка, той, хто вперше захворів на туберкульоз, має обов’язково отримувати одразу 4—5 препаратів першого ряду. Якщо не лікувати хворого, у нього може розвинутися хіміорезистентний туберкульоз, який вирізняється стійкістю до всіх відомих протитуберкульозних ліків.
До слова, Україна вже серед лідерів за кількістю хворих саме такою формою недуги. Але ж іще 1993 року фахівці попереджали про епідемію, що почала свій хід країною через два роки. У 2000-му, за даними Юрія Фещенка, протитуберкульозна служба отримала незначне фінансування. Сьогодні нестача коштів не дає можливості викорінити цю хворобу або хоча б зробити її менш небезпечною для громадян. Цього року на боротьбу з туберкульозом наша держава має намір виділити з бюджету лише 150 мільйонів гривень...
