Біль у спині Сергій відчув кілька днів тому. Вирішивши, що минеться, чоловік ще два дні боровся зі своїми нападами сам. Але вже у вихідні зрозумів — потрібна допомога фахівця, до того ж терміново. Крім болів, що не минали, почали німіти руки й ноги. 
— Почувався погано, але стерпно, — згадує Сергій. — Панікувати почала дружина. Ледве вмовив не телефонувати у «швидку». Адже «103» — для крайніх випадків. А я міг ще терпіти. 
На сімейній раді було вирішено негайно їхати до лікарні самим, щоб зробити МРТ (магнітно-резонансну томографію). Прописаний Сергій у Київській області, тому спочатку звернулися в обласну клінічну лікарню. 
Дружина Олена зателефонувала в обласну, поцікавилася, чи можна приїхати МРТ зробити, проконсультуватися в лікаря. 
— Я дуже хвилювалася, — каже жінка. — Але почула у відповідь: «Звичайно ж, ні». Кажу, мовляв, ви розумієте, в людини руки, ноги німіють. А лікар спокійно так повторив відмову й додав, що до них тільки за направленням чергового лікаря можна. Порадив викликати невідкладну допомогу. 
Але це виявилося не так-то просто. 
— Телефоную, знову називаю всі симптоми. А мені у відповідь: ой, ну приїдемо ми, і що ж ми вам зможемо зробити? Відповідаю: як мінімум дати направлення на МРТ. Але вони, як з’ясувалося, таким не займаються. На тому кінці дроту моя співбесідниця співчутливо припустила: «Напевно, у нього щось прихопило» і порекомендувала «купити якусь мазь в аптеці або зробити решіточку з йоду». А потім зглянулась і каже: у нас тут є один телефончик. Може, там зможуть допомогти. 
Як виявилося, Олені порадили звернутися у приватну клініку. На прохання чоловіка вона не стала лаятися і з’ясовувати стосунки з «невідкладною допомогою». І повезла чоловіка до приватника. 
— Прийом лікаря нам коштував 180 гривень. Доктор наполегливо цікавився, хто дав телефон їхньої контори. Схоже, ми потрапили на систему «відкоту», — припускає Сергій. 
Але що найбільше обурило наших героїв, то це байдужість лікарів усіх установ, куди вони телефонували. 
— Я жахнувся, наскільки глибоко «прогнила» наша система охорони здоров’я. Жодної логіки. Я, хворий, готовий був сам куди треба приїхати, заплатити скільки буде потрібно, аби тільки зрозуміти причину своєї недуги. Але так, виявляється, не можна. Ти повинен пройти всі щаблі бюрократичної машини («швидка», «невідкладна», черговий лікар) і тільки тоді є шанс у вихідний день отримати допомогу в держлікарні. Потім лікарі «швидкої допомоги» скаржаться, мовляв, їх через дрібниці викликають. А як інакше? Виходить, не прибрешеш і не погіршиш на словах свої симптоми, до тебе взагалі ніхто не приїде. 
Я готовий платити. Але за це я маю бути впевнений, що клініка, в якій мене приймають, не шарашкіна контора, що в ній працюють справді кваліфіковані фахівці. А головне, що будь-якого дня я зможу звернутися по медичну допомогу й мені не відмовлять, пославшись на «внутрішні розпорядження».
Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.