Гірка наука

Ще не встиг народ відійти від президентських виборів, як у повітрі запахло виборами до місцевих рад. Про їх наближення почали свідчити дедалі наполегливіші залицяння місцевих партійних діячів до виборців. Наразі ніхто не очікував, що парламент ухвалить постанову, якою скасує перегони 30 травня 2010 року. Тим часом у поштових скриньках тернополян з’явився звіт міського голови Романа Заставного. Кажуть, з міської казни на це витрачено понад 20 тисяч гривень.

Читаючи його, мимоволі розчулишся: пощастило жити у Тернополі за каденції нинішнього голови. Більш як удвічі збільшився бюджет міста. На кожного мешканця припадає понад тисячу гривень бюджетних коштів. А як не радіти фразі, що «Тернопіль повністю виконує свою роль обласного центру та є своєрідним локомотивом у всіх позитивних зрушеннях»? Хоч і не зрозуміло, що автор хотів цим сказати, а серцю мило: як не як — локомотив. Тим, що не було перебоїв із забезпеченням води і тепла, також маємо завдячувати керманичу міста. А ще, з’ясовується, Тернопіль — єдине місто, де «вирішується питання цивілізованого поводження з бездомними собаками та створення відповідного притулку і центру стерилізації». Якби не бачила щодня, скільки бездомних собак цілими зграями гасає вулицями, якби не страждали від їх укусів мешканці, то можна було б повірити. В центральній частині міста, судячи із звіту, замінено майже всю бруківку. Про всю не скажу, але те, що на Театральному (центральному) майдані міста минулого літа двічі ламала каблуки, — факт. І нині майдан у вибоїнах.

Про наболілу для тернополян проблему з вивезення побутових відходів сказано скромно. Ліквідовано 9 стихійних сміттєзвалищ (скільки нових виросло у межах міста — ні слова), обсаджено по периметру деревами і кущами Малашовецьке сміттєзвалище, налагоджено роздільне збирання сміття. Щодо останнього, то, як зазначено у звіті, «Тернопіль єдиний, хто в цьому напрямі за такий короткий строк зробив так багато». Одне слово, що не позиція, то ексклюзив. А ось у тому, що місто переживає сміттєву блокаду, винні «мешканці навколишніх сіл, підбурені політиканами». Але нічого. Головне, що «готуємося приступити до робіт з облаштування нового полігона». І жодного слова про те, що вже не лише мешканці Малашовець, куди возили сміття, а й Миролюбівки, куди мали його возити, запротестували щодо такого сусідства. Причиною цьому не так політиканство (хоч і воно має місце), як елементарне недотримання слова міською владою. Пообіцяли складувати відходи у поліетиленових мішках, а вивезли в поле поблизу села кілька машин сміття насипом ще до того, як почалося будівництво полігона. Звісно, це обурило людей.

«Керівництво міської ради втратило довіру громад Тернопільської області», — констатував голова облдержадміністрації Юрій Чижмарь. А міський голова Роман Заставний, у свою чергу, каже, що знаходить більше розуміння проблеми із сміттям у сусідніх областях, ніж у своїй. За шість місяців туди вивезено майже 140 тисяч кубометрів відходів. Хоч чим тут хвалитися: що бюджетні кошти на вітер летять?

«Ми перші в Україні вийшли з епідемії грипу», — зазначається у звіті. І жодним словом про те, що першими увійшли в неї. Що за ці роки не збудовано більш-менш значущого соціального об’єкта чи підприємства, мізерні іноземні інвестиції. А те, що землю у Тернополі розпродували наліво і направо, стало предметом обговорення у парламенті.

Звичайно, було б неправильно все бачити у темних тонах. Заслугою влади можна вважати те, що ще задовго до урядової програми, яка стартує цього року, місто взяло на себе половину витрат за житлово-комунальні послуги сімей, які опинились у складних фінансових та життєвих обставинах, що оновили дитячі майданчики, у школах встановили фільтри багатоступеневого очищення води... Напередодні виборів влада обіцяє оприлюднити генеральний план забудови Тернополя на найближчі 20 років, що буде значним досягненням, зважаючи на те, що він останні роки забудовувався хаотично. Кілька років тривають дискусії щодо статуту територіальної громади (Тернопіль — один із чотирьох обласних центрів, який ще не має так званої місцевої конституції). Судячи з усього, його навряд чи приймуть до кінця каденції місцевої влади.

Роман Заставний волів за краще вкинути звіт про свою роботу до кожної скриньки, ніж безпосередньо зустрітися з виборцями у трудових колективах чи палаці культури. Його попередники, до речі, це робили. І хоч виходили з таких зустрічей з буряковими обличчями, але критика була стимулом для поліпшення роботи. Міський голова обрав, так би мовити, безконтактне спілкування. Задля справедливості слід сказати, що не меншу відповідальність за стан справ у місті мали б нести депутати. Дарма... Вони ще більше віддалені від виборця, ніж міський голова.

Розмовляю з багаторічним депутатом міської ради (одинадцять скликань — це, мабуть, рекорд в Україні) Орестом Скочним. Багато разів він обирався за мажоритарним принципом, до нього й досі за звичкою звертаються виборці з колишнього округу. Орест Маркович вважає пропорційну систему виборів згубною для місцевого самоврядування.

— Нині ніхто не займається конкретними проблемами людей: ремонтом покрівель, під’їзними дорогами, благоустроєм дворів, освітленням, — каже він. — Інженерні мережі вкрай зношені, але питання комунальної сфери на сесії практично не виносяться. Представники фракцій лише сваряться між собою, в основному з політичних та лобістських мотивів. Депутатів з досвідом роботи одиниці. На наші запити чиновники практично не реагують. Я завжди вважав, що депутат має бути мешканцем свого округу, ходити тими ж вулицями, що його виборці, знати їхні проблеми. Якщо він працював абияк, вдруге не оберуть. Пропорційна і мажоритарна системи — то небо і земля. Жодної відповідальності перед виборцем. Програми написали, і ніхто до них не заглядав з часу виборів.

Перший заступник міського голови Петро Гринчишин також вважає нинішню систему місцевого самоврядування недосконалою. На його думку, маємо колективну безвідповідальність.

— Два роки минуло у порожніх балачках, взаємному поборюванні, політичних ревнощах... Це було жахіття. Лише тепер вийшли на більш-менш конструктивну співпрацю з депутатським корпусом, але скільки часу згаяно. Люди ж апелюють до того, хто владу уособлює, — до міського голови. На жаль, система противаг побудована так, що він не має всіх повноважень приймати ті чи інші рішення. Колись я дивився на владу з великою повагою, а коли побував тут, то зрозумів, що вона в багатьох випадках безсила, хвалькувата і боягузлива. Я за те, щоб була жорстка вертикаль зверху донизу і така само відповідальність. Забагато прав місцевому самоврядуванню може згубити державу, ми швидко поділимося на удільні князівства. Щодо виборів до місцевих рад, то вони мають бути 50 на 50: половину депутатів — за партійними (обов’язково відкритими!) списками, половину — за мажоритарними округами.

Натомість начальник відділу звернень і контролю документообігу міськради Петро Тимочко вважає, що система виборів за партійним принципом себе виправдала, оскільки є з кого спитати. Але списки, звісно, слід відкривати, хай люди обирають найдостойніших. Депутати нині обмежені у своїх діях. Єдина перевага, що депутатські звернення розглядаються протягом десяти днів, а громадян — протягом тридцяти.

Його думку поділяє і голова громадської організації «Спілка власників землі» Лариса Римар. «Не слід відмовлятися від політичної структуризації суспільства, тобто виборів за партійними списками, — каже вона. — Партія набуде нового звучання, якщо її члени по-справжньому працюватимуть на інтереси виборця. Але для цього списки мають бути відкритими. Слід посилити вимоги до програм, які нині дуже загальні. Якось ми проаналізували виконання виборчих програм партій на місцевому рівні й були шоковані: їх реалізовано лише на відсоток. І ще важливий момент: від виборів до виборів депутатам живеться спокійно: немає механізму їх відкликання. Закон про статус депутата місцевих рад не стикується з іншим виборчим законодавством. Громадські організації також могли б брати активну участь у формуванні блоків, а партії розширювали б свою базу. Деякі громадські організації не менш авторитетні, ніж партії.

За результатами міні-опитування серед читачів «Голосу України» про те, «яким має бути виборче законодавство стосовно органів місцевого самоврядування?», більшість респондентів зійшлася на тому, що варто повернути мажоритарну систему. Принаймні виборці хочуть обирати не котів у партійних мішках, а конкретних людей. Вони втомилися від безладу, від того, що не можуть вплинути на владу. Але чи тільки ті, кого ми винесли на владний олімп, винні в цьому? Час і нам ставати громадянським суспільством, а не лише нарікати на всіх і вся. «Вони ж не з Марсу прилетіли, — сказала одна з респонденток. — Ми самі дозволили безцеремонно поводитись із собою».

Тернопільська область.