Дитяче відділення Національного інституту раку. Тут не чути дзвінкого сміху. Ніхто не бігає й не грає в піжмурки. У дорослих зосереджені, стомлені обличчя. В очах надія: з моєю дитиною все буде добре. Має бути.
Невелика лікарняна палата на два ліжка. У цій кімнатці по кілька місяців (стільки, скільки триває курс хіміотерапії) мешкають четверо людей — двоє дітей та їхні матусі. Худенький, блідий, з оголеною головою малий з великими очима дивиться на нас, людей зі світу, який існує за вікном.
— Як звуть вашого сина? Чи давно ви тут? — питаю молоду жінку в марлевій пов’язці. Епідемія грипу начебто вщухла, проте онкохворим пацієнтам треба берегтися від будь-якого вірусу чи застуди — їх імунітет занадто слабкий для боротьби з недугою.
— Я не хочу про це говорити! Набридло все... Не можу! Відчепіться, — майже кричить жінка. Вона на межі нервово зриву. Вибачаємося. Йдемо з палати.
Дуже важко сприйняти діагноз «рак». Ще важче боротися з цією недугою кожного дня. Важко і матеріально, і психологічно. І хоча поруч лікарі, без медикаментів та препаратів вони не в змозі допомогти. А ліки здебільшого треба купувати за власний кошт, бо благодійників на всіх не вистачає. Для деяких хворих відсутність грошей означає втрату надії на одужання...
За словами головного онколога МОЗ України, директора Національного інституту раку Ігоря Щепотіна хоча в країні й існує стратегія розвитку онкологічної допомоги і вперше досягнуто достовірного зниження смертності від раку, для реального успіху проблема боротьби з онкологічними захворюваннями має стати загальнодержавним пріоритетом.
На жаль, нині це не так. Головний онколог Києва Геннадій Олійниченко каже: онкологія в Україні фінансується в кращому разі на 10 відсотків від потреб галузі, передає УНІАН. За його словами, в країні на лікування одного онкологічного хворого на рік виділяється 450 гривень, реально лікування коштує 150 тисяч гривень. За відсутності державного фінансування пацієнти і лікарі вимушені самостійно закуповувати майже всі необхідні ліки.
На думку Геннадія Олійниченка, ситуація з фінансуванням онкології у країні жахлива, і якщо найближчим часом держава не вдасться до активних заходів, Україна втратить тисячі людських життів.
Тим часом онкологи вже котрий рік поспіль наголошують на тому, що рак — це не вирок, і майже 50 відсотків хворих виліковуються. За умови вчасного звертання до лікаря.
Директор Національного інституту раку Ігор Щепотін стверджує: виявлення онкології на першій-другій стадіях означає практично повне одужання.
— Є багато проблем, але основна полягає в тому, що рак має негативний, неправильний імідж. Більшість українців вважають, що рак — невиліковна хвороба. Тому йти до лікаря-онколога для багатьох означає йти по вирок і фактично кінець життя. Ми хочемо змінити психологію українських громадян, — наголосив головний онколог МОЗ України.
Вітчизняні лікарі закликають українців поводитися відповідально щодо власного здоров’я. А Міжнародний союз проти раку ще раз нагадує, що ризик занедужати на онкологічні захворювання може бути значно знижений такими простими заходами, як відмова від паління, обмеження споживання алкоголю, попередження надмірного впливу сонячного опромінення, підтримка оптимальної маси тіла за допомогою раціонального харчування і фізичних вправ.