Що змінилось?

Генеральша Олександра Вікторівна Богданович була сучасницею Проні Прокопівни — героїні з п’єси Михайла Старицького «За двома зайцями» і однойменного фільму Віктора Іванова. На відміну від Проні генеральша належала до вершків петербурзького суспільства — по народженню й заміжжю. Записи з її щоденника охоплюють період царювання трьох останніх російських самодержців, з 1879 по 1912 роки. Дама, судячи з усього, була особою спостережливою...

Був у чоловіка спірит Радигер, пропонував спіритизмом позбавити Росію від нігілізму. Теж мрія!

Великі князі, особливо Володимир, обов’язково повинні видати наказ, щоб їм не підносили подарунків. Він за свої подорожі набрав масу речей, доводилося причіпляти для них цілий вагон. Не кажу вже про государя, отут знадобився б цілий поїзд для дарунків, піднесених на Кавказі. Скільки пішло на них грошей, необхідних багатьом для щоденної їжі.

Конституція, написана Градовським (професор права) лежала у Толстого (Дмитро Олексійович, граф, міністр народної освіти, потім міністр внутрішніх справ) у шафі в його кабінеті і, коли Толстой проходив повз цю шафу, він завжди відвертався.

Казанський губернатор видає (під час голоду) циркуляри-поради, як варити кашу з кукурудзи й сочевиці, яких у Казані нема, і їсти з маслом замість хліба.

Міністри внутрішніх справ, фінансів, шляхів сполучення... В одного немає царя в голові, в інших він є, але із сумнівними принципами, з такими, що своя кишеня ближче казенної, — після нас хоч потоп.

Олександр ІІІ вирішив послати ескадру до Франції й наказав дати йому список контр-адміралів: тих, хто добре говорить французькою мовою, і хто гірше. Послав того, хто гірше за всіх говорив: «А щоб менше там патякав...».

Соловйов (начальник головного управління у справах друку) дозволив випуск у Петербурзі третього тому творів Маркса. На своє виправдання роз’яснив, що два попередні томи були дозволені до нього, а третій так написаний, що сам автор не в змозі зрозуміти те, що він написав.

Стати лібералом Суворін (відомий видавець) не хоче, бути консерватором — боїться. От в яких умовах йому доводиться вести газету.

Харитоненко (банкір і цукрозаводчик) запитав у Вітте (голова Ради міністрів), що йому робити з аграрним питанням? Вітте нервово відповів: «Продавати землю через Селянський банк!».

Усі члени Думи (царської!), що приїхали, відмовилися від запропонованих подарованих квартир, бажають самостійно поміститися й діяти.

Лауніц (петербурзький градоначальник) розповів, що, коли везли злочинців на страту, їхав з ними й священик. Було холодно, всі мерзли. Священик при цьому вимовив: «Вам ще нічого, всім один кінець, а мені повертатися доведеться».

Під час виборів до думи Херсона 92-м виборцям замість куль (голосували тоді не бюлетенями, а кулями) дали горіхи. Підрахували, 12 горіхів не вистачає. Виборці їх не опустили, а з’їли.

Колишній градоначальник Петербурга Клейгенс давав місця родичам чиновників різних відомств і за це вимагав, щоб вони тримали його в курсі справ, що діються в міністерствах.

Столипін був убитий у Києві того дня, коли зажадав від Курлова (товариш міністра внутрішніх справ і командир відділення корпусу жандармів) звіт про витрати з охорони...