З давніх часів в Індії вірними помічниками людини є робочі слони. Для них розробили навіть щось на зразок трудового законодавства (неділя — вихідний день, раз на рік обов’язкова відпустка), а вже режим дня перетворився на справжній ритуал, порушувати який не посміє жоден «махаут» — погонич.

О п’ятій ранку він вирушає до лісу і за звуком голосного мідного дзвона, підвішеного до шиї тварини, відшукує свого слона. Потім годинне купання в річці й сніданок. Слон з’їдає півтора-два кілограми вареного рису або сочевиці, після чого чимчикує на роботу — і часом за кілька миль від «житлових будинків»: валить ліс, відтягає очищені від гілок стовбури, акуратно складає їх в штабелі. Опівдні — перерва на відпочинок, потім знову робота — до чотирьох годин дня. Далі обов’язкова годинна ванна, і о шостій годині — вечеря: вівсяна каша, банани, кокосові горіхи й улюблений всіма слонами десерт — стебла цукрової тростини.
Увечері слон вільний: він йде до лісу, де можна відпочити й ґрунтовно підживитися перед майбутнім робочим днем. Там уже відбувається справжній обід слона — опівночі. Кілограмів триста свіжого бамбука він перемелює щелепами, перш ніж насититься й засне.