Відповідь на це запитання виявилася досить несподіваною. Майже сенсаційною... 
Є в селищі Диканька на Полтавщині пам’ятний знак на честь радянських воїнів-мінометників, установлений тут ще 1973 року: на постаменті — реактивна пускова установка, названа в народі «Катюшею». 25 вересня 1941 року батарея під командуванням майора Олексія Нестеренка здійснила тут перші залпи на українській землі. Власне, «Голос України» уже писав про це. Однак, працюючи над темою далі, зацікавився долею цього чоловіка, який героїчно пройшов усю війну, а в 1955 році став першим начальником знаменитого космодрому Байконур. З’ясувалося, що хоч сам Нестеренко й народився в Самарській губернії, але його рідне село заснували там... переселенці з Полтавщини, тож він — українець. Утім, це вже інша історія, до якої ще варто повернутися...
А от у мемуарах Нестеренка вдалося на-трапити на зроблений ним власноруч малюнок (Олексій Іванович з дитинства мріяв стати художником!), який сам автор назвав «Перші залпи під Диканькою». Отут і виявилася одна технічна «невідповідність»: на постаменті в Диканьці і на малюнку Нестеренка — різні установки! І на це, схоже, досі ніхто не звернув увагу. Навіть фахівці «АвтоКрАЗу», які напередодні Дня Перемоги реставрували диканську «Катюшу». Прес-служба підприємства тоді повідомляла: «В середині квітня реактивна пускова установка БМ-13 була доставлена на Кременчуцький автомобільний завод, де фахівцями експериментального цеху автозаводу виконано великий обсяг робіт з її відновлення. На бойову машину-пам’ятник було виготовлено і встановлено нову кабіну, крила, боковини капота, капот, облицювання радіатора. Кабіна автомобіля була засклена, встановлено броньовий захист. Замінено колеса та пофарбовано автомобіль». Заводчани запевняли, що все зробили «у відповідності з технічною документацією і з урахуванням обліку на фотознімках воєнних літ».
Якщо йдеться про сам автомобіль ЗІС-5, то це справді так. Але... Виявляється, за винятком кількох перших невдалих зразків, які забракували ще на стадії випробувань на полігоні, «Катюші» ніколи більше не монтували на базі автомобіля ЗІС-5 із двоосним шасі! Надто ненадійні були ці автомобілі в умовах бездоріжжя, а специфіка їх застосування вимагала особливої мобільності. Адже слід було не лише швидко «розгорнутися» в районі бойових дій, а й так само швидко «втекти» звідти, щоб секретна зброя не потрапила до рук ворога (уже під час війни траплялися випадки, коли саме через це «Катюші» доводилося висаджувати в повітря).
Ось офіційна довідка: «Перший варіант установки, створено на базі вантажного автомобіля ЗІС-5, називався МУ-1 (механізована установка, перший зразок), мав 24 на-
правляючі, встановлені на спеціальній рамі. Проведені з грудня 1938-го по лютий 1939 року полігонні випробування установки показали, що вона не повною мірою відповідає поставленим вимогам. З урахуванням цих випробувань було розроблено нову пускову установку МУ-2. Вона була створена на базі автомобіля підвищеної прохідності ЗІС-6, мала 16 направляючих, розташованих уздовж осі автомобіля, на яких розташовувалося 16 реактивних снарядів. Усі 16 снарядів можна було випустити за 7—10 секунд. За результатами полігонних випробувань і було ухвалено рішення про прийняття установки на озброєння під назвою БМ-13».
Залишається лише додати, що й триосний ЗІС-6 не виправдав надій і з часом його повністю замінили «лендлізівські» американські «студебекери» — лише «з ними» наші «Катюші» стали по-справжньому мобільною і надійною зброєю.
Отже, висновок: на постаменті в Диканьці аж ніяк не БМ-13, а МУ-1, яка не брала (і не могла брати!) участь у «справжніх» боях. Жаль, що про це ніхто не подумав у 1973 році, коли встановлювали пам’ятний знак. Так само, як не розібралися й нині, взявшись нашвидкуруч його реконструйовувати. Звісно, це жодним чином не применшує заслуг і героїзму воїнів-мінометників, які зробили тут перші залпи на українській землі. Й водночас слід визнати, що представлений «екземпляр» ніякого стосунку до подій під Диканькою не має.
До речі, такі «двооски» стоять на постаментах і в багатьох інших містах колишнього Союзу. І люди щиро вірять, що саме ці машини захищали Батьківщину від ворога! Цікаво, а що сказав би з цього приводу сам генерал Нестеренко?
Полтавська область.
На знімку: такою насправді була БМ-13 (фото з експозиції Санкт-Петербурзького воєнно-історичного музею інженерних військ і військ зв’язку).