За турецькими повір’ями, ібіс Уолдраппа — птах, що приносить щастя. До того ж це — символ родючості. Біологічному виду ібіс Уолдраппа — мільйони років. Ще в доісторичні часи він був розповсюджений у Європі, але, на жаль, XXІ століття може бути для нього останнім. Він — на межі зникнення й цілком може розділити долю ще одного європейського птаха — безкрилої гагарки, винищеної ще у XІX ст. Нині ібіс Уолдраппа можна зустріти не в Європі, а на обмежених територіях у Туреччині, Марокко й Алжирі. Відомі дві популяції — східна (мігрує з Туреччини до Ефіопії) і західна. І якщо остання налічує сотні птахів (що дуже небагато), то із східною справи кепські — тут налічують лише десятки.
У тіні моаї
Розмірковуючи про мистецтво острова Пасхи (Рапануї), ми уявляємо величезних кам’яних велетів — моаї й згадуємо про «дощечки, що розмовляють», помережані письменами «кохау ронго-ронго». Звичайно, це істотні елементи острівної культури, але, як можна здогадатися, — не єдині. Сучасну культуру Рапануї створено в результаті складного переплетіння європейських, латиноамериканських і полінезійських (як місцевих, так і таїтянських) елементів. Важливе місце в духовному житті мешканців острова відведено культовому різьбленню по дереву, маловідомому за межами Рапануї. Особливо популярні дві символічні фігурки. Їх зазвичай парами вивішують біля входу в будинок, щоб віднадити непрошених гостей. Одна зображує «людину-ящірку». Друга статуетка втілює образ виснаженого чоловіка. За повір’ям мешканців острова, саме в такому вигляді з’являються духи потойбічного світу, а дерев’яні обереги захищають від них.
Макрелі-пігулки
Як лікувати кита? Дуже важко зробити укол. Адже поставити гірчичник йому неможливо. Можна нагодувати хворого пігулками. Але через те, що кит не звик їх вживати, виникла ідея ховати ліки в макрелях, яких кит — і хворий, і здоровий — ковтає із задоволенням. Ось так на каліфорнійській океанологічній станції Сан-Дієго вилікували трьох китів, що підхопили десь гонконгівський грип.
