Слово про голову
Юрій Іванович Гержов народився в 1950 році в селі Раково Вознесенського району. Після закінчення школи продовжив навчання в Миколаївському суднобудівному інституті, паралельно освоюючи професію судноскладальника на заводі. Служив в армії. Демобілізувавшись, працював на комсомольських і партійних посадах. З травня 1987 року — голова Вознесенського міськвиконкому. У роки незалежної України городяни беззмінно обирають його міським головою. Влада, на думку земляків, його не зіпсувала. Він був і залишається генератором ідей, душею компанії, керівником, котрий тримає слово.
 
Криза... Криза... А чи є у нас місто (село), на якому б ця біда не позначилася? Однозначно, нема. Є населені пункти, в яких місцева влада зробила усе можливе й неможливе, щоб економічні (та й політичні) негаразди мінімально торкнулися громади.Серед таких острівків благополуччя (відносного, звісно) — Вознесенськ. Про здобутки міського голови та його команди, яка зуміла зберегти й істотно примножити економічний потенціал та соціальні активи, ми і розповімо.
Енергія творення
Якщо хто-небудь із неспокійних і думаючих міських «батьків» захоче впровадити передові технології в сфері енергозберігання і ощадливого використання енергії, він вирушить до Вознесенська. Але не лише цим славиться місто на річці Південний Буг.
У 450 містах країни проживає 75 відсотків населення. Отже, рівень громадської свідомості та якість життя більшої його частини багато в чому визначають здібності керівників. Але насамперед — вміння міського голови управляти комунальним господарством, бачити перспективу, раціонально використовувати ресурси.
Вознесенську в цьому плані пощастило. Керівник міста Юрій Гержов, котрий знає ціну кожній копійці, переконаний: у майбутньому економічна криза не торкнеться тих міст, які впроваджують енергозберігаючі технології й позбуваються газової залежності (він тільки за останні два роки подорожчав у п’ять разів).
Голова не тільки мріє, а й робить усе для того, щоб Вознесенськ став енергонезалежним містом з безвідходним виробництвом. Як він наближається до мети? Це найбільше й цікавить послідовників з регіонів.
Уже переведено на комбіноване опалення 85 відсотків квартир. Впроваджується енергозберігаюча технологія на промислових і соціальних об’єктах.
Про ділові якості Юрія Гержова, завидні його успіхи можна написати книжку. До невгамовного колеги за досвідом приїжджають із багатьох міст і не тільки українських. Він охоче ділиться напрацюваннями і досягненнями останніх років. А це будівельні об’єкти, бетоновані протизсувні схили, утеплені багатоповерхівки, когенераційна установка для здешевлення вартості води, проекти із зовнішнього освітлення вулиць із застосуванням високоефективних світильників, технологія виробництва палива з відходів. До слова, незабаром у місті буде їх дефіцит, і завозитимуть сміття для комплексу з переробки відходів із навколишніх сіл.
Місто, і це чи не найголовніше, забезпечене водою і теплом. Вознесенськ практично повністю відмовився від централізованого опалення, домігшись при цьому значного здешевлення енергоносіїв.
Останні п’ять проектів, схвалених Києвом (тільки б не наврочити!), залучать у господарство 16 мільйонів гривень. «Надійшли б гроші, — каже Гержов, — а вже освоїти їх ми зуміємо. Лише устаткування закупимо на 13 мільйонів...».
Жителям немає потреби вникати в усі тонкощі міської політики, спрямованої на стримування зростання цін. Людям важливо інше — щоб влада системно й дієво працювала і не допускала соціальної напруженості, вважає Юрій Гержов.
Діти при ділі
Сімейна медицина стартувала п’ятнадцять років тому у Львові. Затим експериментальні моделі з’явилися в Одесі, Житомирі та інших містах. У Вознесенську нововведенням зацікавилися з легкої руки градоначальника.
Коли на початку 1990-х центральна райлікарня залишилася без ліків, а скарбниця без грошей, Гержов першим в Україні кинув клич про створення лікарняної каси. Нововведення врятувало не одну сотню, а може й тисячі людських життів. Але цим реформування галузі не обмежилося: сім років тому стартував черговий експеримент — впровадження безоплатної сімейної медицини.
На навчання до Одеси були відправлені тридцять воскресенців, які замінили згодом дільничних терапевтів.
Начальник обласного управління охорони здоров’я Світлана Хотіна підкреслила: на Миколаївщині у всіх районах прижилася сімейна медицина, але вознесенська модель на сьогодні, мабуть, одна з найефективніших у країні.
Примітний факт: 33 фахівці широкого профілю здебільшого живуть на закріплених дільницях і перебувають з підопічними в договірних відносинах. Історії хвороб пацієнтів зберігаються в електронній базі даних. Статистика захворювань, обсяг наданої допомоги, рівень професіоналізму кожного лікаря — як на долоні. Звідси і зарплата, і відсоток преміальних. За потреби хворі звертаються до ескулапів у будь-який час доби. Отже, управління медичною галуззю міста стало більш раціональне, надання послуг — якісніше, а фінансування — ефективніше.
До речі, борючись за здоровий спосіб життя, некурящий Юрій Гержов намагався віднадити чиновників від паління, але незабаром зрозумів — даремно.
Але у викоріненні шкідливих звичок серед підлітків голова був більш наполегливий і суворий. Ошелешені натиском наркоманів, котрі заполонили свого часу під’їзди і підворіття, батьки вдячно підтримали ідею свого обранця: хоч би як було накладно для бюджету, діти після уроків мають бути при ділі. Нині у вознесенському Будинку культури працює 11 (!) творчих колективів, театр гумору, народний театр, які часто виступають в обласному центрі. Тут активно працюють Центр дитячої творчості, спортивна школа і Станція юних техніків, котрі традиційно посідають призові місця в області.
Особлива гордість — споруджуваний комунальний спортивний палац. У ньому розмістяться плавальний басейн, дитячий «жабник», зал для гри в настільний теніс, сауна, фітнес-зал, кафе...
За одним лише фактом зведення спорткомплексу, по суті розважального об’єкта (у наш то час!), можна судити про незвичайну цілеспрямованість і потенціал голови.
— А що робити? — посміхається Юрій Іванович, наслідуючи сусідів-одеситів. — Обіцяв землякам — повинен дотримувати слова.
Наша бесіда тривала більш як три години. А співрозмовник готовий був розповідати і розповідати. Відчувалося, він живе цікавими ідеями, проектами, реалізувавши які може поліпшити, полегшити життя земляків. 
Після зустрічі з головою і його однодумцями гарний, по-осінньому м’який Вознесенськ здався нам ще більш привітнішим і ближчим. 
Ми дивилися на нього вже очима творців.
Галина ПОРФИР’ЄВА,Іван ІЛЛЯШ.
Фото авторів і з архіву «Голосу України».
Миколаївська область.
На знімках: Юрій Гержов знайомить колег із черговим проектом; на святкуванні Дня міста.
 
Наша довідка
Вознесенськ із сорокатисячним населенням — потужний транспортний вузол, який об’єднує річковий порт, залізну і автомобільну дороги, промисловий, історичний і культурний центр.
У 2008 році у Вознесенську реалізовано промислової продукції на 501761,3 тисячі гривень.
На 18 тутешніх підприємствах виготовляють швейні вироби, шкіру, взуття, меблі, друковану продукцію, ковбасні вироби, м’ясні напівфабрикати, лактозу, суху сироватку, вершкове масло, олію, тверді сири, безалкогольні напої, хлібобулочні та кондитерські вироби.
ЗАТ «Вознесенська промислово-торговельна фірма «Вікторія», що давно завоювала світове ім’я, успішно співробітничає з фірмами Німеччини, Америки, Англії, Швеції, Австрії. Сім років тому тут впроваджено систему менеджменту якості ІSO-9001-2000.
В Україні та за її межами добре відоме ЗАТ «ВОЗКО», дипломант міжнародного рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна».
А хто не знає продукцію найповажнішого на півдні вознесенського підприємства ЗАТ «Зелений Гай», який виготовляє за стародавньою традицією й класичною технологією високоякісні вина й коньяки марки «Гринвіч»?
До слова, Вознесенський міськвиконком теж свого роду підприємство, сервісний центр, від якого залежить якість менеджменту. Не випадково він одержав сертифікат міжнародної системи управління якості ІSO 9001:2000.