Як там нині на сході кажуть: ми говоримо «партія», розуміємо — «Путін»; ми говоримо «Путін», розуміємо — «партія»! Ну та, що роками вела нас до комунізму, а тепер — в лоно руського миру. Тільки якщо раніше треба було бити поклони класику Марксу, то тепер — іншому «всея»-бороданю — Кирилу. Він-бо благословляє війну на сході, а заодно і своїх палких вірян-комуністів з калашниковими в руках і «мухами» на плечах.
Інакше б як без цього освячення хрестом-«Буком» і панікадила (повного зібрання творів Леніна—Сталіна) лідер фракції КПУ в Луганській обласній раді Олександр Андріянов насмілився піти в парламент «ЛНР»? Навіть більше — аки апостол повести за собою у повному складі ще й фракцію! Правда, подейкують, інший, ще крупніший лідер, вже київський, швиденько відхрестився від Андріянова...
Але, здолавши колись великий шлях партії, ми знаємо: як нема... марксистського диму без комуністичного вогню, так нема і вогню без Путіна!
