Не дай Боже захворіти у наш час. Лікування коштує надто дорого, бо із власного досвіду знаю, що майже всі обстеження, не кажучи вже про ліки, потрібно купувати за власні кошти, тобто безплатної медицини як такої на практиці немає. Якщо в обласному центрі лікарні мають, хоч і не ідеальні, але бодай елементарні умови для роботи, то у райцентрах, а особливо віддалених від Рівного, їх колегам набагато важче — не вистачає обладнання, медикаментів. Тож у таких умовах залишаються лише дуже терплячі медичні кадри. А у Зарічненський район — саму що не є поліську глибинку, що межує з Білоруссю, випускників медичних вузів не те що медом, а навіть квартирами не заманиш.
— Для молодих лікарів ми маємо дванадцять квартир, — розповідає голова Зарічненської районної ради Віталій Сарич. — І хоча цього року у район на роботу направлено вісім молодих лікарів — випускників медичних вузів, упевненості, що вони залишаться надовго в районі, немає. Тим часом навіть Зарічненська центральна районна лікарня забезпечена лікарями лише на сорок сім відсотків. А що вже казати про села!
Подібна кадрова проблема є, за словами голови Дубровицької райдержадміністрації Леоніда Стрибулевича, і в їхньому Дубровицькому районі. У села молодих лікарів і калачем не заманиш.
Воно й не дивно. Працювати у селах, де немає необхідного обладнання, бракує медикаментів, дуже складно. Це і відлякує молодих лікарів. У цьому переконалися депутати Рівненської обласної ради — члени постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства під час виїзного засідання у Дубровицький і Зарічненський райони, де вивчали стан надання медичної допомоги населенню.
Депутати у Дубровицькому районі побували у центральній районній лікарні, у ФАПі села Орв’яниця. Відвідали Бережницьку лікарську амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Вона обслуговує більше двох тисяч жителів навколишніх сіл. Тут функціонують кабінет діагностики, операційно-перев’язувальна, фізкабінет, лабораторія, чотири палати денного стаціонару на двадцять ліжок.
— Скрізь, на жаль, фігурує давно знайома галузі проблема нефінансування, — зазначила голова постійної комісії, депутат Рівненської обласної ради Віра Кобилянська. — Це стосується як забезпечення загальнодержавних програм, так і виконання функціональних повноважень органами місцевого самоврядування. Наприклад, за словами головного лікаря Дубровицького району Григорія Карпенюка, у першому півріччі 2009 року сільські ради виділяли в середньому на одного жителя на придбання медикаментів для невідкладної допомоги: у ФАПах — п’ять копійок, у сільських лікарських амбулаторіях — дев’ять копійок, у дільничних лікарнях — 23 копійок на місяць.
Депутати розуміють обмежені можливості сільських бюджетів, особливо в умовах економічної кризи, сказала Віра Кобилянська, проте наголошують на недопустимості перерозподілу коштів з потреб медицини на матеріальне заохочення працівників сільрад.
Болючою є й проблема санітарного транспорту. Зокрема, її порушив депутат обласної ради Микола Назаров, який працює головним лікарем Борівської дільничної лікарні, що у Зарічненському районі. Він на практиці знає, як складно доставити хворого з віддаленого куточка бездоріжжям машиною, яка вже давно відслужила своє.
Отож, схоже, не лише віддаленість від великих міст, відсутність комфортних побутових умов, які є в мегаполісах, а й згадані проблеми відлякують випускників медичних вузів їхати на роботу у глибинку. Однак ті медики, які тут прижилися, створили сім’ї, працюють добре, хоча теж чекають від держави кращого фінансування медичної галузі, бо на одному ентузіазмі людей важко рятувати — потрібне обладнання, медикаменти, спецтранспорт. Одне слово, більше уваги до потреб медзакладів у поліській глибинці, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС. Тож люди тут хворіють частіше і потребують належної медичної допомоги.
Світлана СТЕЛЬМАЩУК, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
