Кожна людина любить себе і жаліє. Це нормально. Але постійне відчуття жалості до себе може украй негативно позначитися на вашому стані здоров’я.
Проте не слід плутати відчуття жалю до себе і здорову самооцінку, що дозволяє людині цінувати себе як особистість, як професіонала, як члена сім’ї. На відміну від нормальної самооцінки відчуття жалю до себе є абсолютно негативною емоцією. Як і безліч інших негативних емоцій, наприклад, як ревнощі. Жаль до себе має здатність ставати нав’язливим. А це може призвести до хвороби.
З’ясовується, що саме жаль до себе є однією з основних причин розвитку астенічної депресії і панічного розладу. Річ у тім, що це відчуття виникає у момент певної стресової ситуації, при цьому замість боротьби зі стресом у людини розвивається реакція згладжування проблеми. Вона починає посилено себе жаліти, і їй здається, що стрес поменшав. Це не так. Стрес нікуди не подівся, він просто сховався, пішов усередину, перетворився на те, що фахівці називають «дистрес». Боротися ж із дистресом дуже важко, набагато складніше, ніж із звичайним стресом.
Стрес і вірогідність розвитку хвороб тісно взаємопов’язані. Стрес здатний знижувати імунітет приблизно на 70%.
На жаль до себе наш організм реагує викидом речовини — ацетилхоліну. Високі його концентрації викликають ослаблення судинного тонусу, падіння артеріального тиску і поступовий розвиток стійкої гіпотонії. Робота вегетативної нервової системи виявляється розхитаною, що неминуче веде до астенічної депресії і панічного розладу зі всіма ознаками, властивими цьому захворюванню: тахікардією, відчуттям браку повітря, нудотою, запамороченням, відчуттям слабкості й оніміння кінцівок тощо.