Вирішили на кіностудії зняти художній фільм. У ньому був епізод з похоронами. Вибрали місцевість — невеличке гарне селище, широка вулиця. Вибудували «похоронну» процесію. За командою «Мотор!» поволі рушила жалобна колона. Все як належить: спочатку хрест, вінки, а замість катафалка — вантажівка з трьома відкидними бортами і труною в кузові. За машиною йде «безутішна» вдова в чорному, родичі, знайомі — статисти значить. Грають похоронний марш. Перехожі хрестяться, дивлячись на це дійство — приймають за справжнє. Запитують один одного: «Кого?» Ніхто не звертає уваги на машину з кінокамерою, яка їздить вздовж процесії.
Так би благополучно й дійшли до місця завершення зйомки. Але попереду був залізничний переїзд. Саме в цей момент шлагбаум опустився. Всі стали чекати, доки проїде поїзд. Справа це зазвичай не швидка, тому камеру виключили. Перекур! Актор, який зображав покійника, теж вирішив покурити: сів у труні і взяв сигарету в зуби. Дві бабусі, які проходили повз, дрібно хрестилися: «Свят, свят». А як побачили цього «небіжчика», який сидів у труні з сигаретою, зойкнули та так і сіли на асфальт. Кіношний лікар ще довго приводив їх до тями, попутно пояснюючи, що це, мовляв, не насправді, така декорація, а покійник... та він живий, а після зйомок оживе зовсім. Такі от несподівані кінопохорони одного разу трапилися.
Надіслав Володимир ДМИТРЕНКО.
Херсон.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.