За часів Радянського Союзу Україна була лідером серед решти республік за збиранням донорської крові. Сьогодні ця ситуація кардинально змінилася.
Охочих здати кров і цим врятувати чиєсь життя поменшало. До того ж істотно. Про це напередодні відзначення Всесвітнього дня донора на прес-конференції розповіла головний лікар Київського міського центру крові Людмила Заневська. На її думку, коріння цієї проблеми можна шукати і в напруженому економічному становищі, й у політичній нестабільності. Та все ж головна причина у самих людях. Мовляв, невідомо куди поділися милосердя і людяність.
Сьогодні донором крові може бути українець віком від 18 до 60 років. Щоправда, з нинішньої мізерної кількості охочих здати кров не всі, на жаль, зможуть це зробити.
— Відбір донорів, — каже Людмила Заневська, — у нас проходить у кілька етапів. Передусім ми перевіряємо особу, чи є вона у базі інфікованих. До останньої занесено всіх, хто має, приміром, гепатит, сифіліс, хронічні інфекції і т. д. Якщо у списках ім’я не значиться — беремо кров, робимо, так би мовити, розгорнутий аналіз. Перевіряємо печінкові проби, нирки. Також робимо рентген. Даємо заповнювати анкету, потім з кандидатом у донори спілкується лікар. Після цього у нас відсіюється близько 34 відсотків. До того ж, уявіть, щоденно 200—300 осіб потребують донорської крові, а здають, приміром, тільки для 100. Чим перекривати різницю? А це все чиїсь життя!
Ті ж, хто проходить «відбір», можуть здати кров безкоштовно або ж за винагороду. Останніх, за офіційною статистикою, налічується близько 50 відсотків. Оцінюють літр крові у 160 гривень. Щоправда, на думку пані Заневської, говорити про фінансовий бік донорства — остання справа. Мовляв, кров, що здається, несе в собі певний заряд. «Уже доведено, що кров, віддана безкоштовно, просто аби допомогти, набагато краща для переливання, аніж та, за яку заплатили», — каже лікарка. Та й розбагатіти на донорстві (принаймні офіційному) навряд чи можливо. Адже першого разу у вас візьмуть лише 350 мл крові, надалі, якщо ви станете постійним «клієнтом» пунктів здачі, братимуть по 450—490 мл.
У збільшенні вартості крові Л. Заневська доцільності не бачить. Мовляв, скільки не дай — усе мало буде. «Якщо людина здорова і розуміє, що може врятувати життя маленької дитинки, чи ж усвідомлює, що якогось дня на місці тих двохсот може опинитися її рідний чи знайомий — вона здасть кров безкоштовно». І розуміння того, що ти можеш допомогти, на думку лікарки, має закладатися ще в дитячому віці.
Щодо безпеки під час здавання крові, то тут пані Заневська запевняє: заразитися — нереально! І просить приходити і здавати кров.