...Я приходжу до тями в лікарняній палаті. У вені стирчить крапельниця з червоною рідиною. Наді мною схиляється обличчя в білій масці й шапочці: «Дякую, що не померла на моїй зміні. А то зіпсувала б усю статистику, — не розумію, чи то жарт, чи всерйоз. — Добре, що хоч на четверту добу оклигала. Знаєш, скільки тобі крові влили? І солдати, і міліціонери здавали».

Штучної крові досі не винайшли

Після тієї відчутної крововтрати я ще кілька разів потрапляла в ситуації, коли моє життя рятувала донорська кров. А ще раніше, коли я прийшла до одного зі столичних пологових будинків (з усіма документами, направленнями) народжувати доньку, мені одразу сказали, що візьмуть, якщо приведу двох перевірених донорів. Добре, що такі друзі були. Тому я, звичайно, й сама не могла залишатися осторонь. Часто думала про те, що кров, яка мене врятувала, обов’язково маю повернути людям. Адже щодня десятки, а то й сотні з них потрапляють в аварії, переносять складні операції. Майже кожен четвертий громадянин країни протягом життя потребує лікування компонентами крові. Тому проблеми служби крові стосуються кожної сім’ї. Я здавала кров давно, ще замолоду. Останніми роками всі мої спроби стати донором наштовхувалися на проблеми зі здоров’ям. Але ж не завжди так має бути!

Сучасні наука й медицина вже вміють майже все! Навчилися навіть замінювати більшість людських органів. Але штучної крові й досі не винайшли. Єдиним джерелом отримання компонентів крові є донор. На жаль, як засвідчують статистичні дані, 

донорство в нашій країні переживає сьогодні значний спад. За останніх 10 років кількість донорів зменшилась більш як удвічі, що спричинило зниження обсягів заготівлі крові. Водночас жодна медицина світу не може існувати без служби крові.

— Міжнародна практика свідчить, що для забезпечення донорською кров’ю та її компонентами необхідно, щоб на 1000 населення припадало 30—40 кроводач на рік. В Україні цей показник становить майже 18. До того ж у зв’язку із загостренням проблеми інфекційної безпеки донорської крові щорічно вибраковується понад 5 відсотків від усієї заготовленої, — розповідає начальник Управління спеціалізованої медичної допомоги, заступник директора Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України Євген Мороз. За його словами, нині визначено чіткий порядок скринінгу. Донорська кров перевіряється на чотири основні інфекції, що передаються із кров’ю, а не на дві, як це було раніше. І жодна доза не переливається без належної перевірки, — зазначає він.

На державному рівні Міністерством охорони здоров’я впроваджується в діяльність регіональних служб крові сучасна система скринінгу донорської крові та її компонентів на маркери інфекцій, що передаються з кров’ю. Заплановано також заходи з вірусної інактивації. Слід зауважити, що діяльність служби крові України тривалий час здійснювалася під грифом «таємно». Проте з 2013 року дані щодо кількості донорів, донацій, обсягів заготівлі крові та її компонентів відкрито. Як повідомили в МОЗ, у 2013 році, зокрема, донорську кров та її компоненти здали 602 894 донори, заготовлено 390 876 літрів донорської крові й 203 400 літрів плазми. Але цього зовсім недостатньо, щоб забезпечити потреби лікарень.

Дефіцит крові — загальнодержавна проблема, яку тільки циркулярами не розв’язати. Україні потрібні постійні й безпечні донори, свідомі своєї відповідальної місії. Де їх узяти і як гарантувати якість вітчизняних продуктів крові?

Донором стати нескладно, якщо ви здорові

Із процедурою забору і заготівлі донорської крові та її компонентів ми ознайомилися в Київському обласному центрі крові, що в Білій Церкві. Це одна з найсучасніших служб крові в Україні серед аналогічних закладів. Центр працює за європейськими стандартами, а його продукція повністю відповідає високим вимогам. Уся система функціонує в закритому середовищі й не контактує з довкіллям. Головний лікар Центру Петро Вербіцький запевнив, що завдяки цьому забір крові можна здійснювати будь-де: в парку, на дискотеці, в аудиторії, в супермаркеті.

— Ми сьогодні вживаємо всіх заходів для гарантування безпеки і донору, і реципієнту. Це і ретельний відбір донорів, і повне тестування крові на наявність інфекцій за європейськими стандартами. Далі — повторне тестування зібраного матеріалу після перебування в карантині. І так працює вся Європа, — зазначив Петро Вербіцький.

Як з’ясувалося, лише бажання долучитися до здачі крові замало. Передусім треба пройти медичне обстеження на відсутність протипоказань. Серед них — наявність інфекційних, серцево-судинних, шлункових, онкологічних захворювань. Навіть якщо у вас просто застуда, нещодавно вам видалили зуб (або навіть лікували), робили татуювання чи пірсінг, ви приймали антибіотики чи психотропні препарати, вагітні — здавати кров не варто. До того ж за дві доби до здачі крові не можна вживати алкоголь, жирну їжу.

Кожен потенційний донор засвідчує стан здоров’я особистим підписом в анкеті перед тестовим обстеженням й несе відповідальність за достовірність інформації згідно із Законом України «Про донорство крові та/або її компонентів». Як результат, 10—15 відсотків українців, що вважають себе здоровими і бажають здати кров, уже на першому етапі обстеження «списуються». Ще 3—5 відсотків відсіюються після лабораторних досліджень.

Сам процес забору крові триває лише кілька хвилин (плазми — значно довше). Новітні апарати контролюють дозу, яку перед забором встановлюють фахівці відповідно до можливостей донора.

Мені, громадянці України, вже за 18 років, але ще не 60. Зріст і вага теж підходять: понад півтора метра і більш як 50 кілограмів. Тож, опинившись в Київському обласному центрі крові в Білій Церкві, я вирішила долучитися до безплатних донорів. І не лише з благородних мотивів. Захотілося на собі розвінчати або підтвердити так звані міфи про донорство.

Найголовніший — «під час здачі крові можна заразитися всілякими хворобами» — відкидається одразу: ні системи, ні апарати, ні кров не контактують навіть з повітрям.

— Жодна доза крові без обстеження нікому не переливається, — запевняє головний лікар. — В Україні, окрім 61 центру крові, функціонує понад 490 відділень трансфузіології. Із 2005 року донорський матеріал зберігається на карантині протягом 180 діб.

Хоча кожна доза донорської крові контролюється, існує таке поняття, як «сіре вікно», коли збудник інфекції не можна розпізнати (на ранній стадії — від 7 до 14 днів — він «дрімає»). Щоправда, інфікування трапляється надзвичайно рідко. За світовою статистикою, ризик «підхопити» ВІЛ через продукти донорської крові оцінюється в 0,0005 відсотка, а вірусний гепатит — 0,03 відсотка на одне переливання крові. Отож у страху очі великі.

Далі проходжу перший етап обстеження — вимірювання артеріального тиску, пульсу й ритму серця. Сучасний японський тонометр за мить видає показники і вердикт: «гіпертонія». Але я прошу лікаря допустити мене до здачі крові. Трохи повагавшись і взявши з мене обіцянку звернутися до терапевта, той все-таки дозволяє здавати аналізи.

Наступний міф — «донорство шкідливе, бо змушує організм «перевиробляти» кров», — також швидко розвінчується. Усе навпаки. Природа потурбувалася про людину й наділила її резервами, що в багато разів перевищують її потреби. Низькі витрати «запасів» організму призводять до так званих хвороб накопичення (атеросклерозу, подагри, ожиріння тощо). Роль оновлення крові лікарі знали з давніх часів, тому численні людські нездужання лікували дозованим кровопусканням. Ось і тут після здачі крові людина відчуває приплив нових сил, що свідчить про оновлення організму.

— Люди, які регулярно здають кров, рідше хворіють на серцево-судинні захворювання, стійкіші до крововтрати. Донорство стимулює також довголіття, — авторитетно переконує Петро Вербіцький.

Медики стверджують, що після здачі крові покращується також діяльність імунної системи, печінки, підшлункової залози, інших органів травлення. Як наслідок — стабілізується обмін речовин, що є надійною профілактикою хвороб.

...Нарешті всі мої аналізи готові. Мені допомагають одягнути одноразовий халат, шапочку, бахіли, пропонують чай із печивом і проводять до зали, де у зручних кріслах сидять донори. Грає приємна музика, по телевізору — якась розважальна програма. Процес здачі крові відбувається швидко. На завершення видають довідку і 45 гривень на їжу.

«Допоможу іншим — інші допоможуть мені»

Нагода знову здати кров трапилася через два місяці.

У Києво-Могилянській академії бригада Київського обласного центру переливання крові розташувала свою тимчасову амбулаторію і приймала донорську кров в усіх бажаючих. Дні донора крові вже стали гарною традицією для студентів цього вузу.

Залучені до заходу лікар і медсестра розповіли, що раніше в кожного підприємства було нормативне зобов’язання: 10 відсотків працівників мали здавати кров. Нині цього немає. Хоча в Києві донорської крові потребують щодня 200—300 осіб (це за умови, коли немає жодних катастроф чи форс-мажорних обставин), а здають її лише 100—150. Це ж нонсенс, щоб у кількамільйонному мегаполісі не могли здати кров три сотні мешканців, вважають медики. Тим часом 

для людей, які потребують негайної операції, кожна краплина життєдайної рідини безцінна. Трапляється, її дефіцит може забрати в недужого останній шанс на порятунок, зазначають мої співрозмовники.

Наскільки важлива здача крові саме сьогодні — питання риторичне. Відповідь на нього — ситуація на Сході України. Як повідомили в Міністерстві охорони здоров’я, її статистики немає. Адже все, що стосується бойових дій, перебуває під грифом «таємно». Та відсутність статистики благородній справі не перешкоджає. За свідченням прес-служби Міноборони України, у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України, в селищі Десна на Чернігівщині, відбувся День донора. Понад 80 військовослужбовців добровільно здали майже 30 літрів крові.

Кияни теж відгукнулися на прохання військових медиків здавати кров для поранених на Сході України бійців. Напередодні Всесвітнього дня донорів крові сотні українців лише в Центральному військовому госпіталі Києва долучилися до донорського руху. Вони розповідають, що останні події в Україні перевернули свідомість людей і що здача донорської крові — це чи не найменше, що можна сьогодні зробити для тих, хто ризикує власним життям, захищаючи Україну.

Начальник Центру крові Збройних Сил України в Центральному військовому шпиталі Києва Анатолій Замковий зазначає, що лише за один день до Центру звернулися майже 200 людей, готових здати кров для українських вояків, було здано 75 літрів крові.

Активно здають кров і мешканці інших регіонів. До цього їх спонукають не лише почут-тя патріотизму й чуйності. Спрацьовує також принцип «допоможу іншим — інші допоможуть мені!».

 

Київ.

Фотоетюд Олександра КЛИМЕНКА.