24—26 квітня в Чорнобилі відбулися жалобні урочистості, присвячені 22-м роковинам аварії на ЧАЕС

Відразу при в’їзді в 30-кілометрову зону відчуження, за КПП «Дитятки» — щит з написом: «Будьте обережні з вогнем». Цей напис у первозданному вигляді, звісно, не мав стосунку до ядерного вогню. Але в контексті чорнобильської катастрофи сприймаєш його як пряме попередження — необережне поводження з атомом обпалює пекельніше і масштабніше, ніж непогашене вогнище в лісі.

Покинуті села Рудня-Вересня, Іловниця, Черевач... Розвалені від двадцятидворічної розлуки з господарями поліські хати. На зарослих подвір’ях привільно почуваються зайці й лисиці: вони вискакують із-під ніг з солідністю створінь, що перейняли на себе вакантну роль мешканців цих місць.

У Прип’яті центральний майдан перед будинком культури «Енергетик» густо заріс деревами. Плоди шипшини неймовірної величини — розміром з добру сливу. Крізь асфальт пробивається полин. Він зовсім не сивий на вигляд — по-весняному яскраво-зелений. Як і новонароджені сосонки, що піднімаються «над кладовищем дерев» — похованням Рудого лісу. Це — на вигляд. Бо сивину юного полину вимірюєш болем людей — моїх співрозмовників, котрі згадують, як ходили цим майданом, як безжурно бавилися їхні діти під величезним написом: «Хай буде атом робітником, а не солдатом». Ці слова нині зникли, бо «робітник» виявився найжорстокішим завойовником території.

Утім, представники адміністрації зони запевняють, що сьогодні можна спокійно почуватися в багатьох селах та Чорнобилі. Страхи про тутешню високу радіацію — це журналістське перебільшення: наші колеги, кажуть, люблять зловживати епітетами. До речі, крім журналістів і представників громадських організацій зону відчуження відвідують просто бажаючі побувати тут. Це бажання, пояснюють, не можна назвати туризмом — це повага до історії. І цю повагу тут вітають, хоча й обмежують у вільному пересуванні зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Позавчора і вчора відбулися збори і зустрічі з представниками громадських організацій та учасниками ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС на підприємствах та організаціях зони відчуження. Сьогодні вночі, в ту мить, коли 22 роки тому «вдарило в очі світло, ясніше тисячі сонць», тужно вдарили дзвони пам’яті. Концерт-реквієм «Чорнобиль — біль серця нашого» біля Меморіалу «Тим, хто врятував світ» та богослужіння в Свято-Іллінському храмі стали завершальним акордом жалобних урочистостей. Але не крапкою невигойного болю. У цю передвеликодню ніч люди молилися не тільки за упокій найдорожчих втрат. А й за силоміць залишену землю: «Молю і благаю, воскресни наш краю»...