А що думають і пропонують самі учасники

Як оцінюють стан ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з якими думками і враженнями зустрічають її 22-річницю громадяни України, котрим найбільше те болить? Це ті, що об’єднані в громадські чорнобильські організації, котрі найкраще знають, як держава піклується про них. Концентровано їхню позицію висловлювали цими днями їхні керівники. На парламентських слуханнях у Верховній Раді, на своїх прес-конференціях, в особистих бесідах з кореспондентом нашої газети.

І тоді покінчили б із спекуляціями під час нарахування пенсій

Статтею 28 другого розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в черговий раз, і на цей час остаточно, порізано весь Закон України «Про статус, соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цей факт викликає справедливе обурення тисяч інвалідів — учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та потерпілих від неї.

А тому ми пропонуємо внести на розгляд Верховної Ради України проект закону України про внесення змін до закону про соціальний статус і замінити в статтях 50-й, 51-й, 54-й слова «мінімальної пенсії за віком» на «прожитковий мінімум для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що узгодило б всі положення чорнобильського закону з іншими законами України і покінчило б із спекуляцією під час нарахування пенсій чорнобильцям.

Микола ОСІЧНЮК, голова первинної громадської організації інвалідів—ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Біла Церква Київської області.

Держава спланувала геноцид

Протягом 22-х років, з яких 16 — наші, українські, держава грубо порушує конституційні права чорнобильців. Це набуло такого характеру, що чорнобильці переконані: держава спланувала і організує геноцид, спрямований на їхнє вимирання.

Наведу цифри. Чорнобильська програма фінансується на рівні семи відсотків від потреби. Що це таке? В бюджеті 2008 року на лікування 2,5 мільйона чорнобильців заплановано всього 42 мільйони гривень. Нескладний арифметичний підрахунок свідчить — 15,9 гривні на одного протягом року, або трохи більше гривні на місяць. Як мовиться, отримуйте і ні в чому собі не відмовляйте.

Доки так триватиме, більшість чорнобильців вимре, так і не отримавши обіцяного житла, достойної, достатньої для виживання пенсії, законних коштів на оздоровлення тощо.

Глибоко переконаний: потрібно створити спеціальну комісію Верховної Ради, яка розібралася б, чому твориться таке беззаконня?

Михайло УМАНЕЦЬ, голова Всеукраїнської чорнобильської народної партії.

Опинилися на ганебному двадцятому місці

Чорнобильські інваліди вимагають дати їм право отримувати на законних підставах мінімальні розміри пенсій, передбачені чинним законом.

Але абсурд полягає в тому, що якщо на підставі судових рішень задовольнити ці вимоги, то лише дев’ять відсотків чорнобильців отримають такі пенсії. Для решти навіть пенсії в кілька сот гривень — це буде неможливо.

Виходом з цієї ситуації був законопроект, що вносився у 2005 році за ініціативою народного депутата Валерія Кальченка. Але уряд запропонував Президенту України відхилити його, бо на нього потрібно було на той час 650 мільйонів гривень. Та якщо порівняти доходну частину бюджету 2005 і 2008 років, то бюджет останнього практично подвоюється. Чорнобильський бюджет нинішнього року збільшується порівняно з минулим на 1,3 мільярда гривень.

Тобто законопроект — реалістичний. І більшість чорнобильських організацій підтримують його. Він відкриває можливості встановити законні права наших інвалідів, прирівняти їх за розмірами пенсій із інвалідами, що отримали травми на виробництві, дозволяє запровадити механізм індексації пенсій. Адже в 1996 році у чорнобильців пенсії були значно вищі, ніж у всіх інших категорій пенсіонерів України. А тепер інваліди-чорнобильці перебувають на ганебному двадцятому місці серед інших соціальних груп.

Юрій АНДРЕЄВ, президент Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль Україна».

В основі життя має бути безпека

Що ми сьогодні маємо, через 22 роки після Чорнобиля, який має бути уроком не лише для нашої країни, а й для всього людства? Дуже серйозну заполітизованість цієї проблеми. Тому всі ці роки у нас конкурують два розуміння соціальної політики.

Перше — це позиція атомного лобі, атомного бізнесу на чолі з МАГАТЕ. Цю позицію, на жаль, підтримує і наше керівництво всіх минулих років, «придворні» вчені, які погоджуються з ним. Ми сьогодні маємо резолюцію 62-ї Генеральної асамблеї ООН, яка пропонує нам закруглятися до 2016 року з усіма проблемами Чорнобиля.

Друге розуміння. Золота середина має полягати в тому, що в основі нашого життя повинна бути безпека. Безпека людини і природи. Це принцип міжнародної комісії з радіаційного захисту, прийнятий в усьому світі. А з 2003 року в МАГАТЕ, на серйозних міжнародних форумах немає доповідей наших відповідних міністерств. Це байдужість до того, що в нас відбувається з чорнобильськими проблемами.

Ангеліна НЯГУ, президент асоціації «Лікарі Чорнобиля».