* Попри оптимістичні заяви глави Нацбанку Валерії Гонтаревої, курс гривні обвалився — про панікерів і панікерок.
* Уряд планує підняти тарифи на газ для промисловості невідкладно, а тарифи на газ і електроенергію для населення — з квітня — про «погану реальність».
* «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» на людях посварилися — про дежавю.
Валютна лихоманка
Пригадайте, Нацбанк почав шукати рівноважний курс гривні на щоденних індикативних аукціонах з грудня минулого року. Відмовилися від такої практики 5 лютого, відтоді гривня офіційно подешевшала до долара США в 1,7 разу. Озвучені главою Нацбанку Валерією Гонтаревою на той момент стабілізаційні заходи спантеличували: перехід до гнучкого курсоутворення суперечив посиленню монетарного і адміністративного впливу на ринок.
Не трималося купи й інше. Обіцялося, що гривня не обвалиться до 25 гривень, але на той момент це вже сталося. Причому було очевидно, що скуповують долар США здебільшого банки з іноземним капіталом через упевненість, що невдовзі такої нагоди не буде, регулятор прикриє міжбанківський ринок, перебравши усі валютні операції на себе. Таку упевненість зміцнювала риторика про гіпотетично можливе запровадження воєнного стану, невиконання Мінських домовленостей тощо. Регулятор заборонив банкам тимчасово продавати валюту своїм клієнтам вже, коли в обмінниках засвітився курс 40 грн./$, і це, як на мене, найгірше рішення місяця, на щастя, воно протрималося не більше доби. Поясню чому. З огляду на відсутність таких інструментів впливу на ринок, як валютні інтервенції і валютна виручка від експорту, відтепер динаміка курсу гривні ще більше залежатиме від становища в зоні АТО, тоді як воєнного стану ще не оголошено, а відтак потенціал до подальшої девальвації зберігається.
Валюта є, але експортери, які одночасно є імпортерами, її притримують, відмовляючись продавати. До того їх мимоволі підбурює сам Нацбанк, який, замість знімати адміністративні обмеження, а з огляду на гнучкий курс це було логічно, запроваджує нові. А, скасовуючи їх одразу, справляє враження найбільшого панікера. Якщо продаж ВКВ обмежують, то банки купуватимуть її, а не продаватимуть.
В останній декаді місяця, коли офіційний курс долара США вже перетнув психологічну позначку в 28 гривень, ввели обов’язкову перевірку імпортних контрактів з передоплатою понад 50 тисяч доларів США і обов’язкове оформлення акредитива для виконання імпортного контракту з передоплатою на суму понад 500 тисяч доларів США. Чи не пікантно — Нацбанк наділив себе правом розпоряджатися чужою власністю у вигляді грошей, з яких сплачено податки. Чи не даремно — таке обмеження навряд чи принесе довготривалий позитивний ефект, чого не скажеш про швидкий негативний. Адже відсів з міжбанку контрактів нафтотрейдерів може спричинити штучний дефіцит бензинів на роздрібному ринку, а подорожчання транспортних послуг розкрутить інфляційну спіраль на продовольчому ринку. Споживач це відчув звітного тижня, що називається, спиною, змітаючи з прилавків супермаркетів сіль, цукор, олію і крупи...
Непідйомна тарифікація
Девальвація змушує країну переоцінювати цінності безвідносно в якій іпостасі — товарів чи послуг. Дорожчають продукти, газ, електроенергія, бо знецінюється вартість грошей.
Не дивно, Міністерство інфраструктури затвердило разове підвищення тарифів на проїзд залізницею у пасажирських вагонах на рівень інфляції, передбаченої у ще не схваленому законодавцями бюджеті. Одразу на 21 відсоток. Це зумовлено потребою покращити «погану реальність» — збитки від пасажирських перевезень покриваються зазвичай за рахунок вантажних, інакше кажучи, практикується перехресне субсидіювання. З цієї причини тарифи на залізничні перевезення збираються проіндексувати на 25 відсотків. Однак лютий показав, що інфляція псує реальність уже швидше, ніж передбачали чиновники. Вона сягнула 30 відсотків річних ще до того, як уряд мав погодити пропозиції Мінінфраструктури. Девальвація гривні, яка стрімко знижує її купівельну спроможність, та інфляція, яка по суті є податком на доходи споживачів, роблять тарифікацію на залізниці непідйомною. Тому сумнівно, щоб уряд погодив разове, а не поетапне рішення.
Зате не підлягає сумніву інше. Нацкомісія з регулювання електроенергетики та комунальних послуг поінформувала, що ціни на газ для промисловості через курсову нестабільність піднімає на 56 відсотків уже з березня — до 8 900 гривень за тисячу кубометрів. Починаючи з квітня — тарифи на електроенергію зростуть на 5—50 відсотків (залежно від рівня споживання) для населення. Мінімальний тариф на електроенергію підвищать на 19 відсотків, або на 5,8 копійки за кіловат-годину — до 36,6 коп./кВт. Він діятиме для тих, хто споживає до 100 кВт/год. на місяць. Середній тариф споживання (до 600 кВт/год. на місяць) підвищать на 50 відсотків — із 21,1 коп. до 63 за кВт/год. Максимальний тариф споживання (понад 600 кВт/год. на місяць) підвищать на 5 відсотків, або на 6,7 коп. за кВт/год. — до 140,7 коп. за кВт/год. Отже, загалом упродовж двох років тарифи на світло подорожчають за п’ять етапів у 3,5 разу. Обумовлюють таку переоцінку цінностей також потребою ліквідувати перехресне ціноутворення.
Підсумую. Боротися з перехресним субсидіюванням витрат на енергію, поза сумнівом, треба було ще вчора і позавчора, нічого спільного з економікою воно не має — за нашої системи диференціації тарифів це спосіб проживання одних платників за рахунок інших. Але якщо ця боротьба обмежиться єдино поетапним підняттям тарифів — без впровадження системи адресних компенсацій для малозабезпечених і усунення дисбалансів між виробництвом та споживанням електроенергії, без динамічного відновлення енергопотужностей, реструктуризації наявної заборгованості на підприємствах комунальної енергетики тощо — то можна розраховувати хіба що на швидкоплинний ефект у вигляді кількох мільярдів гривень, які з’їдатимуть інфляція та девальвація.
Натяк з пакета
Це, до слова, показало і падіння прямих іноземних інвестицій, яке через курсову різницю за якийсь місяць зменшилися на понад 11 мільярдів доларів США — майже на 20 відсотків. Торік, нагадаю, обсяг освоєних капітальних інвестицій, без урахування тимчасово окупованої території Криму і частини зони АТО, скоротився на 24 відсотки.
Енергетичній галузі інвестицій бракує чи не найбільше. В лютому про це думалося в контексті взаємних звинувачень «Газпрому» і НАК «Нафтогаз України» щодо контрактних поставок російського газу. Нагадаю, спершу «Газпром» звинуватив НАК у непроведенні передоплати за газ на березень, погрожуючи зупинити газопостачання, а потім НАК звинуватила «Газпром» у порушенні умов контракту на поставку між компаніями. І то правда, про що свідчить заявка від 19 лютого на постачання 114 мільйонів кубометрів через газовимірювальні станції (ГВС) «Суджа», «Писарєвка», «Сохрановка», «Валуйки», «Кобрин» і «Мозир». Однак, «починаючи з 22 лютого, що підтверджує прес-служба НАК, «Газпром» виконував заявку на поставку передплачених обсягів газу лише на 40 відсотків».
Ще один важливий нюанс: глава НАК Андрій Коболєв не раз нагадував росіянам, що, згідно з Технічною угодою, поставки газу чи то зміна пунктів поставок здійснюється лише за взаємного узгодження сторонами. Тож Україна не може погодитися на ГВС «Платово» і «Прохорівка», оскільки труби за ними перебувають на обстрілюваних бойовиками територіях і тимчасово не контролюються законною владою держави.
Висуваючи свої претензії, «Газпром» натякає, мовляв, несвоєчасна передоплата за газ може поставити під загрозу виконання транзитних зобов’язань перед Європою — дежавю. На фініші зимового сезону газопостачання ми чуємо про такі загрози щороку. Але цього разу провокативний, якщо не сказати брудний, натяк не дратує, а швидше тішить. Адже він нагадує про деякі важливі особливості зимового пакета домовленостей у Брюсселі. Нам — що зволікати з реформами в енергетиці смерті подібно, Брюсселю — що обіцяли гроші на модернізацію ГТС, але так дотепер і не дали. І добре, якщо цей натяк спонукає нас активізувати пошуки альтернативних джерел блакитного палива, адже вже з квітня треба заповнювати вітчизняні газосховища.
Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.
Від першої особи
Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк:
«Що означає для нас курс (валютний) як для уряду? Це б’є по бюджету, це б’є по цінах, це б’є по вартості продуктів харчування, це б’є по ціні бензину, тобто це б’є в цілому по всій економіці країни і створює погані інфляційні очікування, та й погану реальність».
