Новий київський міський голова — старі обіцянки. Віталій Кличко пройшовся вулицями столиці й постановив: хаотичну торгівлю в місті припинити, незаконно розміщені МАФи — прибрати. Заяви, м’яко кажучи, неоригінальні. Та, можливо, цього разу справа піде далі слів. Тим паче, що, як вдалося переконатися на власні очі нашим кореспондентам, крига, хоч і дуже повільно, але скресає. У столиці почалась нова хвиля очищення від всюдисущих МАФів. Головне, щоб це була їх ліквідація, а не звичайна ротація.
Парк ім. Шевченка: щоб так було завжди
Два роки тому «Голос України» у своїй публікації порушив тему: чому столичні парки перетворюються на пивні генделики просто неба. Показовим прикладом став парк імені Тараса Шевченка — пам’ятка садово-паркового мистецтва. Гранітний Кобзар тоді просто таки потопав у численних кіосках, в яких продавали пиво. Не «заважав» підприємцям і дитячий майданчик, розташований буквально за лічені кроки... 
Цього року чи то буремні події в країні так вплинули, чи ж фінансова криза, але парк ім. Шевченка став практично взірцем для наслідування. Торгові точки розміщуються в одному, віддаленому від гранітного Шевченка, кутку. Продають у них каву, морозиво, чіпси, горішки і... пиво. З дозвільних документів — довідки про функціональне призначення тимчасових споруд. Продавці божаться, мовляв, це і є знаком того, що кіоски працюють за законом. От тільки без нюансів і цього разу не минулось. У довідках у графі «функціональне призначення» чорним по білому написано — реалізація морозива та безалкогольних напоїв. Тоді питання: до якої із цих двох категорій належать чіпси, а головне — пиво? Показати документи, які б дозволяли торгувати хмільним напоєм, продавці відмовились. Одні виправдовувалися, буцімто, власник точки забрав і оригінали, і копії, але вони «стовідсотково є, сам бачив». Інші відверто зізнавались: окремих дозволів на продаж пива не мають. Дивувались: «А хіба такі взагалі існують?».
По коментар з приводу того, чи можуть продавці торгувати пивом, маючи на руках дозвіл на продаж морозива та безалкогольних напоїв, ми звернулися до Київської міської державної адміністрації. На жаль, оперативно відповісти на наші запитання не змогли, порадили направити офіційний запит. На відповідь все ще чекаємо. Тим часом розібратися у цій ситуації попросили наших юристів.
Ще минулого разу (два роки тому), коментуючи нам цю саму ситуацію, чиновники з КМДА кивали на колізії в законодавстві. Мовляв, пиво — це не алкогольний і навіть не слабоалкогольний напій. Тому обмежити його продаж складно. І, маючи на руках дозвіл на реалізацію морозива, продавці можуть торгувати пивом... Та хоч би які офіційні причини озвучувалися, з точки зору пересічного киянина, мова йде не про суперечності в законодавстві, а про звичайний абсурд. Виходить, отримавши дозвіл на продаж морозива, можна легально продавати пиво? Навіщо тоді взагалі прописувати в цій довідці перелік продуктів? Зароджуються у голові фантастичні ідеї, що чиновники роблять це спеціально, аби тримати на гачку підприємців. Мовляв, офіційно ви можете торгувати лише морозивом, але ми такі добрі, що дозволяємо й пивом... цінуйте це і пам’ятайте: рука, що дає, може й забрати». Але це, звісно ж, лише наші фантазії...
«А я вам що, жити заважаю?»
Та якщо парк Шевченка від генделиків і яток таки очистили, то працювати й працювати владі міста над розрідженням джунглів із МАФів на підходах до станцій метро. У цьому напрямку, щоправда, також є зрушення. Нещодавно на підходах до всіх станцій підземки з’явилися жовті смуги, за які офіційно не має право ступати нога продавця. А на практиці на багатьох станціях цих жовтих ліній навіть не видно, вони заставлені «кофе-машинами», «шаурмами» та іншими ятками із різними «смаколиками». Не виняток — вихід зі станції метро «Університет». Серед тих, хто перейшов жовту межу, — бочки з квасом, точки для поповнення рахунків мобільних телефонів, шаурма на колесах і торговці фруктами.
У жодного, принаймні із тих, у кого ми запитували, документів на торгівлю не було. Натомість не шкодували продавці прокльонів та образ у наш бік. «Ми подали документи на затвердження давно. Нам їх не повертають. Що, ми чекати повинні?» — без тіні сумніву та з певним викликом каже продавчиня фруктів, розставляючи ящики з дорогими вітамінами в забороненому місці. «А я вам що, жити заважаю? Чи вам більше зайнятися нічим?» — продовжує свою словесну атаку жінка. Наші зауваження, мовляв, мало того, що ятки реально заважають, але ще й працюють поза законом, розбиваються об стіну базарного галасу. Розіграний самою ж продавчинею міні-скандал привернув увагу перехожих, у тому числі й метрополітенівців. «А шаурма як продається? Подивіться, яка спека, а вони ж м’ясом торгують. А де вони руки миють, куди, вибачте, в туалет ходять? Це просто жах», — поскаржилася нам співробітниця підземки, попросивши при цьому не називати її посади та імені. Жінка запевняє: «Тільки за сьогодні міліцію уже двічі викликали. Ну і що з того? Приїздить, щось там говорить, вони, наче й згортаються, але уже за годину — знову працюють на повну. Це ж вони з вами так розмовляли. Уявіть, що нам відповідають, коли ми їх просимо піти».
Очевидно, існуюча на сьогодні система покарання таких порушників малоефективна. Штрафні санкції або ж надто м’які, або ж через різні, відомі всім обставини їх просто не вживають. Як перемогти стихійну торгівлю, знають кияни. Рецептом охоче діляться із чиновниками.
— Перш за все, якщо ми хочемо побороти стихійну торгівлю, потрібно не ганяти порушників, а карати: конфісковувати майно, обкладати штрафом. Нелегальна торгівля уже перейшла всі можливі межі. Це гангрена, яка роз’їдає наше місто, і подолати її можуть тільки кардинальні дії, — переконана киянка Наталія Прокопова.
— Багато залежить і від нас, простих киян. Ми можемо й повинні зробити так, щоб торгувати з кіосків чи ж взагалі з асфальту стало невигідно. Просто оголосити бойкот МАФам та стихійним спекулянтам, — закликає студентка Ірина.
— А ще корисно щоразу, як бачиш порушника, викликати міліцію. Якщо кожен небайдужий хоча б місяць так робитиме, міліція замучиться виїздити на виклики й реально почне не «кришувати» нелегалів, а з ними боротися, — припускає киянин Петро Олексійович.
Між тим кияни дедалі активніше виступають проти «МАФії». Чимало скарг на кіоски надходить і на «гарячу лінію» КМДА. І хтозна, можливо, колись із вулиць нашого міста таки зникнуть ці огидні металеві конструкції. І ми знову почнемо милуватись архітектурою міста та зеленню газонів, а не розвішаною спідньою білизною в «Усе від 10 грн.». Та вдихатимемо запах квітів, а не сморід шаурми й біляшів.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
До речі
Відповідно до статті  160 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях — тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 119) з конфіскацією предметів торгівлі або без такої. Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами — тягне за собою накладення штрафу від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі».
Коментар юриста
Порядок здійснення роздрібної торгівлі пивом встановлено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Відповідно до цього закону, пиво не віднесено законодавцем до алкогольних напоїв, а тому його продаж можна здійснювати без ліцензії, як це передбачено для алкогольних напоїв.
Єдиним обмеженням продажу пива є заборона його реалізації на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я та в не визначених для цього місцях торгівлі (ст. 15-3 закону).
Біля пам’ятника Т. Г. Шевченку.
Малеча в парку  ім. Шевченка долучилася до торгів.