Командир військово-історичного клубу «Каховка» Анатолій Обелець через інтернет-форум завів знайомство з двома чорними археологами — молодими херсонцями. Як громадський інспектор служби охорони пам’яток, Анатолій Анатолійович хотів вивідати, чи не планують вони найближчим часом рушити на нелегальні розкопки, і якщо так — то куди саме. Але несподівано він дізнався, що нові знайомі досі не відійшли від переляку після побачення зі скіфською шаманкою.

— Чорні археологи запаслися ліхтарями й мотузками, — розповідає Анатолій Обелець, — і о другій ночі заходилися розкопувати царський курган древніх скіфів біля села Бургунки в Бериславському районі Херсонщини. На ньому є табличка-попередження, що 1924 року там уже загинув археолог, але це хлопців не зупинило — вони взялися активно орудувати лопатами. Вручну до власне поховання вождя чи царя їм було дістатися важко, оскільки воно може перебувати на глибині дев’яти-десяти метрів, а ще воно може бути обкладене кам’яними брилами з бронзовими скрепами, залитими свинцем. За ніч до головного поховання не докопатися, але грабіжники могил розраховували відкрити одне з бічних захоронень царської наложниці чи воїна на меншій глибині — скіфи таке практикували. Та щойно шукачі скарбів заглибилися на метр, як один з них почув виразні звуки бубна і чи то жіночий спів, чи то шаманські завивання. Звуки лунали ніби з глибини кургану, і один з чорних археологів поцікавився у товариша, де він такий оригінальний рингтон для свого мобільного телефону роздобув. Той відповів, що рингтону на «мобілку» не ставив, але загадкові звуки теж чує. Раптом на курган упав такий щільний туман, що на відстані витягнутої руки навіть з ліхтарем нічого не було видно. Второпавши, що зіткнулися з чимось незрозумілим і моторошним, хлопці покидали свій інвентар і чимдуж чкурнули від кургану. Опам’яталися вони лише в лісосмузі, де залишили свій автомобіль. Фактично навпомацки дісталися до нього, заскочили до салону і щойно завели двигун і ввімкнули фари, як туман зник, наче його й не було.

З чим вони зіткнулися, чорні археологи не знають, але припускають, що то було охоронне шаманське закляття проти тих, хто ризикне потривожити спокій скіфського царя.

Командир військово-історичного клубу «Каховка» каже, що й сам не раз бував на царському кургані біля Бургунки й на власні очі бачив на ньому чимало старих розкопів, залишених чорними археологами. Однак усі вони виявилися неглибокими: мабуть, сильне шаманське закляття в усі часи відлякувало охочих до скіфського золота. Хоча Анатолій Анатолійович зізнається, що курган — місце непросте. Варто лише дістатися до його вершечка — й одразу потрапляєш у «стовп» потужних енергій. Тебе охоплює несподіваний захват: здається, розкинеш руки — і от-от злетиш у небо на невидимих крилах.

Херсонська область.

Колаж Євгена ХИЛЯ.