Навряд чи хтось із луганських медиків ще якихось півроку тому міг припустити, що своє чергове професійне свято зустрічатиме в бойових умовах, піддаючись щодня смертельній небезпеці. Але сьогодні, на жаль, це факт. І тутешні лікарі працюють так, як велить обов’язок. Про це — матеріал нашого власного кореспондента.

Перша приїжджає «швидка допомога»

Починаючи із середини квітня до лікарень області відправлено понад сто поранених, постраждалих унаслідок збройних зіткнень. З обидвох боків. Різниці для медиків немає: сепаратист це, боєць Національної гвардії чи випадковий перехожий. Для них усі рівні. Свій професійний обов’язок бригади «невідкладної» виконують у будь-який час, у будь-якій ситуації, за будь-якого градусу небезпеки й, по суті, перші беруть відповідальність за життя людини. До того ж саме від них часом вимагають дива, і якщо воно стається, то цьому ніхто навіть не дивується...

Варто зауважити, що в епіцентрі бойових дій бригади «швидкої допомоги» не працюють. Тільки на безпечній відстані. І це не примха місцевих керівників, а законодавчий акт, котрий передусім спрямований на безпеку лікарів, що працюють у зоні збройних конфліктів. Зрештою, за результатами активних бойових дій жоден луганський медик не постраждав.

— Фізично не постраждав, — уточнює головний фахівець невідкладної медичної допомоги і медицини катастроф департаменту охорони здоров’я ОДА Дем’ян Пархомчук. — Але морально бригади «швидкої» отримують серйозні душевні травми, дивлячись на потерпілих, понівечених кулями і снарядами. Адже більшість наших співробітників вогнепальні поранення бачать уперше. Але із завданням справляються, здобуваючи досвід роботи й у цьому напрямі. Найчастіше серед поранених зустрічається «вогне-

стріл» у нижні кінцівки й тулуб. З огляду на військові події робота «швидкої допомоги» трохи змінилася. У район збройних зіткнень ми не виїжджаємо, обслуговуємо тільки екстрені виклики, а в окремих випадках консультуємо хворих громадян по телефону, до завершення бойових дій. Так було під час штурму військової частини по вулиці Щаденка. Під час нападу бойовиків на управління Луганського обласного прикордонного загону ми змогли забрати поранених тільки в період оголошеного тридцятихвилинного затишшя. До того ж не можна було виключати, що медики перебували під прицілом снайперів, що засіли на горищах і у квартирах верхніх поверхів висоток. Але все обійшлося.

Як запевняє Дем’ян Пархомчук, медикаментами й перев’язувальним матеріалом для надання першої допомоги бригади «швидкої» забезпечені повністю — вони отримують усе необхідне. І цього вистачить до кінця року. Через благодійні фонди приходить і гуманітарна допомога. Вона поширюється по «гарячих точках» — Сєверодонецьк, Рубіжне, Лисичанськ та ін. А от кадрового потенціалу не вистачає.

Кількість донорів практично не змінилася

На початок місяця в обласній станції переливання крові було 50 літрів еритроцитної маси і 50 літрів плазми. Цієї кількості матеріалу достатньо для надання допомоги ста постраждалим.

— Сьогодні ми не відчуваємо дефіциту донорської крові, — стверджує головний лікар станції Олена Фролова. — Свої запаси щодня поповнюємо. В умовах надзвичайної ситуації ця робота особливо важлива. Крім потерпілих під час бойових зіткнень, у нас є породіллі, пацієнти дитячої онкології та інші хворі, яким потрібна донорська кров. Спалахова активність нашої служби просто протипоказана.

Загалом кількість донорів в області стабільна, хоча їхнє число все-таки зменшилося. Головно через часткове припинення забору крові виїзними бригадами в районних центрах області. Донорів, що «відсіялися», заповнюють патріотично налаштовані луганчани.

— Якщо людина за віком не може взяти до рук зброю, то, ставши донором, уважає це виконанням свого громадянського обов’язку й тим самим допомогою суспільству, — каже Олена. — Тож здачу крові я б назвала сьогодні не просто «забором біологічної рідини», а глибоким емоційним поривом. Хоча, зізнатися, у травні ми прийняли менше донорів, ніж у квітні. Нині нашим співробітникам небезпечно виїжджати за межі міста, в райони. Скрізь блокпости, і немає впевненості, що тебе пропустять. Люди бояться.

У Луганській області завжди висока ймовірність техногенних аварій на шахтах, підприємствах хімічної промисловості та нафтопереробки. А сьогодні ситуація ускладнюється ще й політичною обстановкою, збройним протистоянням. Унаслідок відомого вибуху в будинку ОДА, захопленому бойовиками ЛНР, одночасно постраждали 23 людини. Станція переливання крові була готова надати допомогу всім.

Олена Фролова каже про те, що її колектив виходить на роботу навіть у свої вихідні, якщо є бажаючі здати кров. Минулої суботи, наприклад, прийняли 52 донорів. Поки всі необхідні компоненти для роботи на станції є до кінця літа.

Війна і діти — несумісні поняття

Той, хто не підтримує цю істину, — злочинець, хто стріляє в дитину — нелюдь. Ось такі нелюди розстріляли цілу родину під Свердловськом. Прибулі на місце злочину бойовиків медики виявили неживі тіла чоловіка й жінки і закривавлену дівчинку, що подавали ознаки життя. Спочатку її прооперували у свердловській лікарні, діставши кулю з черепа, а потім у важкому стані відправили до обласної дитячої клінічної лікарні в Луганськ.

— Дівчинка тривалий час перебувала в реанімаційному відділенні, — розповідає заступник головного лікаря лікарні з хірургічної служби Ігор Висоцький. — Ми зробили все необхідне, щоб вона повернулася до життя. Дитина відновилася, виписалася з відділення, і сьогодні триває процес удочеріння.

Тема війни й дітей — хвороблива для всього персоналу обласної лікарні. Річ у тім, що волею випадку вона розташована посередині між двома головними об’єктами сепаратистів — захоплених будинків СБУ та облдержадміністрації. До кожного з них приблизно триста метрів. Іншими словами, лікарня перебуває в самому центрі всього, що відбувається. Як працювати медикам у таких умовах? Після вибуху в ОДА, керівництво департаменту охорони здоров’я ухвалило рішення максимально убезпечити дітей, що перебувають у лікарні. Усіх, кого можна лікувати за місцем проживання, відправили у свої регіони. Але установа продовжує працювати, надавати невідкладну спеціалізовану допомогу з усіх напрямів — хірургія, ЛОР, нейрохірургія, офтальмологія, травматологія. Щоправда, тепер маленьких пацієнтів якомога раніше виписують додому, в регіони, і подальше лікування здійснюється в режимі он-лайн. В окремих випадках фахівці виїжджають на місця. До речі, батьки самі намагаються швидше забрати своїх чад — налякані блокпостами за п’ять кроків від лікарні, а також вибухами й автоматними чергами, які лунають у Луганську вночі. На окраїнах області спокійніше. Лікарі підтримують батьків. Якщо раптом почнуться активні дії, дитяча лікарня перша потрапляє у вогневу зону.

У бойовій готовності

Луганські медики не приховують, що умови, в яких їм доводиться сьогодні працювати, багато в чому для них несподівані. З другого боку, це допомогло мобілізувати сили, згадати воєнно-польову хірургію й набути нового досвіду. У лікувальних установах Луганська, наприклад, проведено спеціальні заняття з воєнно-польової практики. Зокрема, тут моделювалася ситуація, коли до лікарні прибуває велика кількість постраждалих. Як у цих умовах повинні діяти медики? Характер операцій уже інший — це не порожнинні хірургічні втручання із приводу загальних соматичних захворювань, а у зв’язку з кульовими й осколочними пораненнями. Начальник відділу з організації допомоги дорослому населенню департаменту охорони здоров’я ОДА Ірина Чижевська стверджує, що в луганських хірургів достатньо високий рівень кваліфікації й із поставленим завданням вони справляються. Хороші медичні кадри підготовлено також у міських і районних лікарнях

Департамент охорони здоров’я ОДА й міське управління охорони здоров’я Луганська розробили план, відповідно до якого в екстреному режимі сьогодні працюють всі лікувальні установи обласного центру. У кожній лікарні є резервна кількість ліжок, медикаментів, перев’язувального матеріалу. Наказ про надання медичної допомоги постраждалим у разі виникнення надзвичайної ситуації в Луганську вийшов ще 10 квітня. На випадок непередбачених обставин уже створено близько 300 ліжко-місць. Поки що задіяна тільки обласна лікарня, де сьогодні лікують потерпілих з обидвох боків. Решта лікувальних установ перебуває в готовності.

У Луганську кажуть, що багато провідних спеціалістів медицини залишають місто і їдуть у спокійніші регіони країни, щоб пересидіти неспокійний час. По-людськи їх можна зрозуміти. У департаменті охорони здоров’я цей факт не заперечують, однак виправляють: лікарі, від яких залежить життя постраждалих, а це в першу чергу хірурги й реаніматологи, залишаються на своїх робочих місцях. Їдуть медики терапевтичного профілю. Поки що хороших фахівців в області вистачає. До того ж у «гарячій точці», якою став Луганськ, вони працюють без будь-якої доплати за ризик.

 

Луганськ.