150 тисяч нових злоякісних новоутворень реєструється в Україні щорічно. Довідавшись діагноз, людей охоплює зневіра, особливо на останніх стадіях, коли практично нічим не можна допомогти. Ми звикли звертатися по лікарську допомогу тільки в крайньому разі. А даремно. Адже зараз можна впоратися з пухлиною на ранній стадії розвитку, продовжити людині життя, частково позбавити її від мук. У Києві, в Інституті нейрохірургії імені Ромоданова, яким керує віце-президент Академії медичних наук України Юрій Зозуля, приймають усіх.

Ми сидимо під заповітними дверима, до свого лікаря — хірурга Олександра Главацького. Сюди нас привела надія на допомогу. Нас багато: географія — вся Україна.

Ігор Ілліч, киянин. Його прооперували десять років тому: «Головне, як каже наш лікар, — не здаватися! Я потрапив у це відділення паралізованим 60-річним старим. На комп’ютерному томографі знайшли пухлину, дуже швидко Олександр Якович зробив операцію, виходив, і от результат — навіч! Дев’ять років сюди приїжджаю. І опромінення, і «хімія» уже позаду. Зрушення — тільки на краще! Сьогодні вже такий термін, що можна констатувати — ми з лікарями перемогли хворобу! Працюю досі».

«Я брата везла, він і не ходив уже, — згадує Ніна Олексіївна з Черкас. — Тоді місцеві лікарі нам виписку дали — вмирати, і край... Потрапили ми сюди увечері. Мовляв, допоможіть, адже додому вже і не довезу! Олександр Якович подивився знімки, отримав дозвіл на госпіталізацію від головлікаря. Якісь призначення, уколи... Ранком брат сам голився перед операцією!»

Мій чоловік, злегка закинувши свою наголо виголену голову, слухає, посміхаючись і стомлено заплющивши очі. Тільки рік минув з того щасливого дня, коли йому повернули і мову, і пам’ять, і можливість знову радіти життю і працювати. Пухлина швидко прогресувала... Тут врятували, обмірковуючи кожен крок — не тільки операції, а й післяопераційного періоду, обтяженого діабетом і букетом супутніх болячок.

Учора завершився шістнадцятий курс хіміотерапії. Поки що без хімії не можна, і чоловік терпить. А коли було знесилення від «хімії», тут, у цьому самому кабінеті, ми пройшли такий прискорений курс психотерапії, що й апетит, і бажання жити повернулися! Тут уміють переконати.

А повз нас на візках везуть людей різних віків в однакових шапочках із бинтів, гримлять двері вантажних ліфтів, медсестри з крапельницями зосереджено обходять палати, поруч — молоденькі інтерни терпляче диктують розгубленим родичам, що потрібно купити в аптеці перед операцією, гучно зачиняють двері до операційного блока...

Нам уже не страшно. Ми знайомі з лікарем від Бога. А він радий, що на зібрані усім миром гроші на гамма-ніж нарешті купили сучасніший апарат для лікування пухлин.

Донецьк.