Вінницькі вчені знайшли управу на отруту, однак Мінохорони навколишнього середовища не фінансуватиме втілення їхньої розробки. Чиновники планують іти іншим шляхом — вивозити пестициди для утилізації за кордон. Вінниччина увійшла в число трьох областей, звідки вже цього року «експортуватимуть» отруту.

Для довідки. За даними Вінницького обласного управління охорони навколишнього середовища, в області зберігається 1031 тонна власних отрутохімікатів і 1025 тонн завезених з інших регіонів держави (їх складували на полігоні в селищі Джурин). Переважна більшість отрутохімікатів — так звані хлорвмісні й сірковмісні речовини, зокрема, дуст, гексохлоран тощо. Таких, за даними фахівців, від 50 до 70 відсотків.

Їмо, п’ємо і... мовчимо

Майже всі колишні склади отрутохімікатів (а їх в області більше 700) залишилися безгоспними. Про дотримання встановлених вимог зберігання «поживи» для поля і засобів захисту рослин говорити не доводиться. Речовини ці — відкриті чи напіввідкриті. Під впливом дії вітру та дощу, розчинившись у воді, отруйні краплі проникають у землю. Згодом повертаються до нас через воду або харчові продукти. Всі ми знаємо, що їмо і п’ємо отруту. Але безпорадно мовчимо. Бити на сполох починаємо, коли вони звалюють когось на лікарняне ліжко. Нещодавно такий випадок трапився у селі Сокіл Чернівецького району. Діти в школі переносили мішки з... дустом. Надихавшись отрути, потрапили до лікарні. Заступник головного санітарного лікаря області Анатолій Борисенко каже, що всі вони після лікування повернулися додому здоровими. Звідки в школі взявся препарат ДДТ, тепер, за його словами, з’ясовує прокуратура, розслідуючи кримінальну справу, порушену за даним фактом. На жаль, такі випадки непоодинокі.

Допомогти знайти управу на «хімію» з колишніх колгоспних складів — з таким проханням вінницькі екологи звернулися до вчених місцевого національного технічного університету. Ті запропонували сучасну технологію знищення отрути.

Пересувний метод знищення «хімії»

З кінця 90-х років, каже директор Інституту екології та екологічної кібернетики названого вузу, завідувач кафедри хімії та екологічної безпеки, доктор технічних наук Василь Петрук, ми розробили декілька методів знищення наявних отрутохімікатів. Завдання непросте. До його вирішення долучилися науковці з Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. Тому більшість напрацювань є нашою загальною справою.

Нам добре відома думка населення про те, що ніхто не погодиться на будівництво стаціонарних об’єктів для ліквідації таких хімічних препаратів. Крім того, у такому разі виникала б проблема їх транспортування. А це теж немалий клопіт. Не обійтися без фінансових затрат. Тому ми зупинилися на пересувних установках. З-поміж відпрацьованих методів науковці вважають найкращим термічне знешкодження речовин. Пан Петрук наголошує: у такий спосіб можна знешкоджувати лише хлор- та сірковмісні речовини. Вони, як уже згадувалося, становлять більше половини усіх наявних хімічних препаратів. За словами вченого, цей метод поширений у світі. Широко використовується, зокрема, у США, а також деяких країнах Європи.

Спалювати «хімію» вчені пропонують в обертовій печі при температурі більше тисячі градусів. Усі викиди поглинатимуть спеціальні фільтри. Саму піч монтують на базі гусеничного тягача. Він доставляє установку до місця складування отрутохімікатів і на тому самому місці відбувається процес їх знешкодження. Далі — переїздить на інше місце. Про тягач науковці разом з екологами домовилися в одній із військових частин Бердичева на Житомирщині. Там, на машинобудівному заводі «Прогрес», на основі розробки наших вчених почали виготовляти обертову піч. Загалом розробка проекту і впровадження його в життя потребують приблизно двох мільйонів гривень.

Коментар заступника міністра охорони навколишнього природного середовища Степана Лизуна:

— Розв’язання проблеми ліквідації пестицидів наше міністерство планує в такий спосіб, яким скористалися в країнах Прибалтики та Польщі. Їхні пестициди утилізувала одна з німецьких фірм на своєму підприємстві. Таку пропозицію нині маємо ми. Спробуємо апробувати її на прикладі трьох областей — Вінницької, Хмельницької й Івано-Франківської. Вартість робіт виходить дешевшою порівняно з тим, що пропонують деякі наші підприємства. До того ж розрахунки проводитимуть після утилізації. Німці беруть на себе всі клопоти з перевезення отрутохімікатів.

Якщо пілотний проект виправдає себе, то уже упродовж 3—4 років зможемо позбутися усіх пестицидів, яких нині на території держави налічується 22—24 тисячі тонн.

Щодо розробок вітчизняних установок, то їх пропонували нашому відомству не лише з Вінниці. Нещодавно ми розглядали такі звернення з Донецької області і Криму. На нашу думку, всі вони є малопродуктивні, по-друге, дороговартісні. Тому поки що відмовляємося від фінансування такого виробництва.

Вінницька область.