Ця оказія трапилася тоді, коли наш парламент очолював Леонід Кравчук. Напередодні його поїздки до однієї зі східних областей до редакції надійшла вказівка відрядити у цю поїздку кореспондента «Голосу України». Вибір головного редактора припав на мене.Летіти мали з Борисполя рано-вранці. О п’ятій годині по мене повинна була заїхати машина, тож, прокинувшись о четвертій, почав збиратися. А тут, як на зло, знеструмили будинок — у квартирі темно, у коридорі темно, ліфти не працюють. При свічці сяк-так умився, поголився — і гайда в аеропорт.
Повернулися ми пізно ввечері. Вікна мого будинку світилися яскравими вогнями. От добре. Дружина дивилася телевізор, донька спала. Я швиденько роздягнувся.
«То де ти був?» — почувся за спиною наїжачений голос дружини. «З Кравчуком літав». «А може, з якоюсь Кравчучкою... Подивися на себе». Я уважно поглянув у дзеркало. Слідів помади на мені не було. Та їх там і не могло бути!!! «А що? Ну, втомлений. День був напружений». «Ще б пак не напружений. На майку подивися». Ну, майка, як майка. Також без слідів помади. Ой лишенько! Вранці, похапцем, у темряві я одягнув її навиворіт...
Здавалося, від погляду дружини молоко скисне.
І треба ж так трапитися, що по телевізору секунда в секунду почали показувати сюжет про поїздку Кравчука. На мить на екрані промайнуло моє обличчя. Я був реабілітований. Голос дружини з наїжаченого плавно перетворився на нявчання кішечки.
Вранці я дуже поспішав на роботу, але, одягаючись, перевірив насамперед рубці на майці — чи не навиворіт. Береженого Бог береже.
Увечері я знову почув єхидний голос дружини. Ну що ще? «А сьогодні ти з ким літав?» Приділивши вранці стовідсоткову увагу майці, виявилося, що я одягнув навиворіт труси. Втікав від вовка, а попав на ведмедя.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
