20x20 — міжнародна кампанія, покликана збільшити доступ до антиретровірусної терапії в разі ВІЛ-інфекції до рівня щонайменше 20 мільйонів осіб до 2020 року.

Очікується, що за 2014—2016 роки Глобальний фонд із боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією (ГФСТМ), виділить Україні загалом 184,6 мільйона доларів США: 137,3 мільйона доларів США — на боротьбу з ВІЛ і 47,3 мільйона доларів США — на боротьбу з туберкульозом. Усю суму мають розподілити на фінансування наявних грантів, і її повинно вистачити до грудня 2017-го включно, оскільки наступне фінансування на період 2017—2019 років з’явиться, швидше за все, не раніше, ніж у 2018-му.

У світлі високих витрат на ВІЛ і туберкульоз в Україні, кошти мають бути розподілені ефективно, щоб досягти максимально можливої віддачі від інвестицій у секторі громадської охорони здоров’я. Із цією метою група з розробки заявки подасть спільну пропозицію стосовно ВІЛ і ТБ. 

Незважаючи на значні інвестиції від міжнародних донорів і рівень внутрішнього фінансування, що зростає, рівень епідемії ВІЛ/ТБ залишається тривожним — щодня помирають люди і в Україні зростає кількість нових випадків зараження.

Поширеність ВІЛ серед загального населення становить 0,8 відсотка.

На диспансерному обліку перебувають 133 тисячі осіб із ВІЛ.

Оціночна кількість випадків, за даними ООН, — щонайменше 238 000 на початок 2013 року.

У 2013-му померли 6769 людей з ВІЛ-інфекцією, серед них від СНІДу — 3214.

Найпоширеніше СНІД-захворювання, що виникає на тлі ослабленого імунітету, — туберкульоз (58,5 відсотка серед нових випадків СНІДу). Лікування, здатне взяти під контроль ВІЛ-інфекцію, приймають 55784 особи, що недостатньо, аби зупинити епідемію.

Проте немає жодних причин, щоб люди продовжували помирати від СНІДу в XXІ столітті. Світ знає, як запобігти новим випадкам інфікування і як жити з ВІЛ, що нині є хронічним захворюванням, а не смертним вироком, як це було в 1990-ті роки. Епідемія ВІЛ перебуває під контролем в Африці, Азії й Латинській Америці. Східна Європа, включаючи Україну, є єдиним регіоном у світі, де число людей, що живуть із ВІЛ, продовжує зростати.

Основні зацікавлені сторони спільно представлять нову пропозицію ГФСТМ до 15 червня. Пропозиція відповідатиме загальним спробам реформування системи охорони здоров’я в Україні й повинна привести до фундаментальних змін у принципах надання послуг охорони здоров’я, в тому числі просування зосередженого на пацієнті підходу, підвищення медичної ефективності.

Ця пропозиція заснована на поточних і прогнозованих епідеміологічних даних та оцінці потреб. Вона сполучена з Національною програмою боротьби зі СНІДом на 2014—2018 роки й програмою боротьби з туберкульозом і сприятиме досягненню національних цілей зі зниження захворюваності ВІЛ і ТБ серед груп ризику, а також зниження смертності.

Пропозиція буде зосереджена на ефективних моделях надання послуг із профілактики ВІЛ і ТБ серед груп ризику. Належне розширення охоплення й доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) через систему лікування і раннє виявлення випадків захворювання туберкульозом є передумовами для переривання ланцюга передачі й, отже, зниження поширення обох епідемій.

Пропозиція спрямована на доповнення до Національної стратегії розширення лікування, підтримуючи ефективну закупівлю антиретровірусної терапії на рівні до 20 відсотків від загального числа людей, що приймають лікування ВІЛ (80 відсотків за кошти державного бюджету).

Це може виявитися останнім шансом для України використати фінансування ГФСТМ на програми з ВІЛ і ТБ. Отже, ця пропозиція, що перебуває в стадії розробки, повинна вирішувати фундаментальні кроки/зміни для боротьби з епідемією в країні й використовувати засновані на фактичних даних інструменти. Ці системні зміни можливі тільки за реалізації певного набору поліпшень, таких як:

* вчасна первісна діагностика ВІЛ-інфекції і ТБ з акцентом на активній роботі з населенням для легкого й безплатного тестування серед уразливих груп;

* ефективні механізми зв’язку пацієнтів, в кого діагностували ВІЛ і ТБ, з установами охорони здоров’я;

* ранній початок лікування з акцентом на збереження й супровід хворих;

* профілактика й лікування ТБ відповідно до останніх методів доказової медицини;

* зміцнення заходів системи охорони здоров’я, які мають бути введені через стратегічні покрокові реформи охорони здоров’я.

Прогрес у досягненні вищезазначених результатів потрібно ретельно контролювати й оцінювати. Він є передумовою для реалізації скорочення смертності й захворюваності, пов’язаних із ВІЛ і ТБ, і підвищення ефективності, включаючи адміністративні витрати. Глобальне фінансування повинно працювати на благо потерпілих, а не в благо тих, хто розпоряджається коштами. Контроль і облік Глобального фонду за ресурсами, якими вони управляють, мають бути поставлені на інший рівень в Україні. Із 2003 року майже 500 мільйонів доларів США надано Україні через її основних реципієнтів — Міжнародний альянс зі СНІДу, Всеукраїнську мережу людей, що живуть із ВІЛ, Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами, із них 372 мільйони доларів США вже видано. Проте епідемія ВІЛ продовжує зростати, а результат від інвестицій навряд чи можна побачити потерпілим на місцях. Результати грантів Глобального фонду повинні перевищувати очікування людей в Україні — твої і мої очікування, а не очікування чиновників у Києві та Женеві. Саме так має працювати глобальне фінансування, якщо вони дотримуються власної стратегії: «Інвестування заради результату».

AІDS Healthcare Foundatіon (AHF) уважно стежитиме за перебігом реалізації пропозиції ГФСТМ.

За 25 років своєї історії AІDS Healthcare Foundatіon виросла з невеликої коаліції низових ініціатив, що надає хоспісну допомогу для людей, що помирають від СНІДу в Лос-Анджелесі, до глобальної організації у сфері охорони здоров’я, що піклується про людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом в усьому світі, допомагаючи їм жити добре із хворобою.

В Україні AHF працює в співробітництві зі своїми партнерами для розв’язання багатьох проблем, наприклад: як провести тестування на ВІЛ і залучити до лікування споживачів наркотиків, як зробити тестування легким і привабливим; як у найкоротший термін відправляти нововиявлених ВІЛ-позитивних людей і мотивувати їх продовжувати лікування; як мотивувати державні установи для збільшення відповідальності в боротьбі з епідемією ВІЛ в їхній власній країні.

20x20 — це не абстракція: якщо ми всі спільно поставимо собі мету: забезпечити лікуванням не менш як 20 мільйонів хворих до 2020 року, то тим самим зробимо свідомий, істотний крок до ліквідації СНІДу.

Сергій ФЕДОРОВ, глава Представництва AHF Україна.