В умовах воєнного конфлікту дуже важко втримати на плаву економіку країни, але в умовах потрясінь найбільше потерпає банківська система. Як за тих обставин почуває себе найбільший у західній частині України банк та водночас приклад найбільшої польської інвестиції у фінансовий сектор України — львівський «Кредобанк»? Наш співрозмовник — голова правління «Кредобанку» Дмитро Крепак (на знімку).

 

 

— Останні події на сході України. Як вони вплинули на банківську систему в цілому і ваш банк зокрема? Це питання адресуємо вам неспроста. За версією журналу «Forbes» «Кредобанк» цього року очолив рейтинг найбільш життєздатних банків України.
— Про ситуацію в банківський системі найкраще б відповів Національний банк України, бо буде не зовсім правильно, якщо оцінюватиму своїх конкурентів. Частина банків почуваються добре, частина — не дуже, нині триває очищення банківської системи. Більш ніж у сорока банках запроваджено тимчасову адміністрацію або ж вони перебувають на стадії ліквідації. Але за рахунок цього банківська система в цілому стає більш життєздатною — це важливий етап очищення.
Щодо «Кредобанку», то, починаючи з 2011 року, ми впроваджуємо стратегію, від якої не відхиляємося. Те, що нині відбувається в Україні, схоже на ідеальний шторм для банківського сектору. Я маю на увазі, що одночасно відбулася анексія Криму, триває антитерористична операція на частині території, скорочення золотовалютних резервів, паніка банківських вкладників. Національному банку дуже складно в таких умовах підтримувати стабільний курс, тому триває девальвація гривні. Це впливає на вкладників, яким важко визначитися, що робити зі своїми грошима. Тримати гривні чи не тримати. Купувати долари за високим курсом чи ні. Люди щодня ухвалюють такі рішення. Їх треба переконувати, що можна тримати депозити в надійних банках, які мають потужних європейських акціонерів, дотримуються своїх зобов’язань та керуються чіткою стратегією. Всі ці фактори — воєнний конфлікт, девальвація, проблеми в економіці — це справді шторм. Якщо немає чіткої стратегії — нікуди плисти.
У нас така стратегія є — фокусуємося на обслуговуванні малих і середніх підприємств, диверсифікуємо свої ризики. Краще давати багато малих кредитів, ніж один великий. Наша стратегія дала нам змогу отримати зрозумілі та чіткі орієнтири. Ще дуже важливим фактором є підтримка нашого стратегічного інвестора, яким є найбільший банк Польщі — PKO Bank Polskі, частка якого в структурі акціонерного капіталу «Кредобанку» становить 99,6%. Наш інвестор неодноразово заявляв, що не планує залишати Україну та вважає її для себе дуже цікавим ринком.
— Що дає вашому банку присутність стратегічного зарубіжного інвестора?
— Це не тільки підтримка на словах. Минулого року PKO Bank Polskі інвестував у «Кредобанк» понад 200 мільйонів гривень. Проте найголовніше навіть не гроші, а репутація. PKO Bank Polskі — банк, найбільшим акціонером якого є польська держава. Це найбільший банк Польщі, сучасний та інноваційний, який має понад дві тисячі відділень, мільярд доларів прибутку. У європейських стрес-тестах він показав одні з найкращих результатів серед найбільших банків Європи. Його капітал є більшим за сукупний капітал усіх банків України. Я вже не кажу про високу репутацію цього польського банку.
— Чим все-таки «Кредобанк» відрізняється від інших банків?
— Ми — український банк з польським капіталом. Для нас дуже важливі ефективність та кінцевий результат, але не за будь-яку ціну. Наша мета — побудова довгострокових відносин з клієнтами. Для будь-якого бізнесу важливо отримати прибуток сьогодні, але не це головне. Ми хочемо вести бізнес по-європейськи: прозоро і чисто, але дивлячись на довгу перспективу. У деяких випадках щось робимо довше, але за законом.
«Кредобанк» завжди фокусувався на заході України — тут наше коріння. Ми не мали розгалуженої мережі в Криму і  східних регіонах, тому по нас не так боляче вдарила нинішня ситуація. Для нас нині цікаві захід України і Київ. Хоча ми маємо відділення й у центральних та східних областях, бо ми банк національного масштабу.
— Минулого року «Кредобанк» потрапив до ще одного рейтингу — фізичні особи найчастіше несли до вас свої вклади.
— Раніше вкладники звертали увагу на ставки — для них це було головне. Хто дає найвищу ставку — там можна найбільше заробити. За два останні роки люди почали більшу увагу звертати не на ціну, не на розрекламовані високі відсоткові ставки, а на надійність банку, на те, хто його акціонери і чи вони бережуть свою репутацію. Що головне для вкладника: якщо є депозит, я хочу його отримати назад. Не від Фонду гарантування вкладів, а від цього самого банку. Я не можу собі уявити ситуацію, за якої «Кредобанк» як член групи капіталу PKO Bank Polskі не виконає свої зобов’язання перед клієнтами. Наш банк і його акціонер дбають про свою репутацію. І мені здається, що вкладники розуміють це, вони стали більш грамотними, шукають надійні банки.
— Що з польського досвіду варто запозичити банківській системі України?
— Польський банківський сектор пройшов цікаву трансформацію. У 1990-ті роки в Польщу зайшло багато європейських банків. Навіть сьогодні тут більше зарубіжного капіталу — німецького, французького, італійського, австрійського.
Іноземні банки принесли свої ноу-хау, свої технології. Вони показали, як треба вести бізнес — прозоро, чітко, зрозуміло, надійно. Польські банкіри вчилися у своїх західних колег. І в нашому банку є фахівці, які працювали в європейських фінансових структурах. Ми, як поляки тоді, повинні переймати передовий досвід.
— Якщо в цифрах, як би ви представили «Кредобанк»?
— Ми прибутковий банк — це дуже важливо. За минулий рік ми наростили активи на 38 відсотків, тоді як банківський сектор зріс на три відсотки. Тобто ми вдесятеро швидше розвивалися, ніж в цілому банківський сектор. За рахунок цього НБУ перевів «Кредобанк» у другу групу великих банків, хоча раніше ми були в третій. Входимо нині до ТОП-35, а були в ТОП-50. Ось таких результатів ми досягли за останні роки.
— У вас багатий досвід роботи в зарубіжних компаніях. Який, на вашу думку, прорив можна зробити в економічному розвитку України?
— Один із радників Піночета свого часу казав, що головне — звільнити економіку, дати їй вільно дихати і не заважати. А вона сама вирішить, що експортувати і які галузі розвиватимуться. Свого часу з Чилі, крім залізної руди, нічого не експортували — це була бідна країна. На якийсь час потрібно дати ринку вільно подихати, не заважати бізнесменам. Вільний ринок завжди знаходить свої шляхи. Чілійська економіка почала виробляти вино, хоча ніхто про це раніше і не думав. Прихований потенціал знайдеться і в Україні, хоча, можливо, ми цього і не очікуємо. Поки що звучать банальні відповіді, що у нас ІТ-технології розвиваються, аграрний сектор. Даймо економіці вільно дихати — і отримаємо результат, якого не очікували.


Бесіду вів Богдан КУШНІР.


Львів.

Довідково

Дмитро Крепак народився 1971 року. Закінчив Інститут міжнародних відносин, здобув диплом магістра з розвитку міжнародного бізнесу. 2001-го отримав диплом МВА в Уортонській школі бізнесу в Пенсільванському університеті.
У банківській системі з 1994 року. Працював у ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», «Райффайзенбанк Аваль», має п’ятирічний досвід роботи в найбільшій енергетичній компанії США — Duke Energy, де займався залученням інвестицій.
З 2012-го — голова правління ПАТ «Кредобанк».


Фото прес-служби «Кредобанку».