виступає молодь різних установ та закладів і представники громадських екологічних організацій

У Севастополі молодь сказала: «Так!»

Нещодавно в Севастополі відбулася дев’ята конференція «Молодь — ядерній енергетиці». У ній взяли участь близько 60 молодих спеціалістів, учених, викладачів, студентів і школярів з кількох міст України. Було заслухано 20 доповідей, з яких визначено кращі серед молодих викладачів, наукових співробітників, аспірантів, а також молодих працівників атомних станцій, студентів. У рамках конференції було проведено й конкурс наукових рефератів серед старшокласників із міст-супутників наших АЕС на тему: «Ядерна енергетика і ми».

У прийнятій резолюції учасники конференції зазначили, що сьогодні немає альтернативи ядерній енергетиці, і закликали молодь країни, фахівців старшого покоління всебічно сприяти розвитку вітчизняної ядерної науки, енергетики і промисловості. Висловлено побажання продовжити обговорення проблем, про що йшлося і на наступній, 10-й, конференції, — повідомив С. Барабашев, віце-президент Українського ядерного товариства, співголова оргкомітету конференції.

У листах і під час протестів — «Ядерному вибору — ні!»

Проте керівники кількох переважно молодіжних екологічних організацій мають інший погляд на розвиток ядерної енергетики. Так, у лютому нинішнього року, одразу після проведення Кабінетом Міністрів України громадських слухань з питань ефективного використання енергетичних ресурсів, розіслали електронною поштою свої обурення. І з приводу процедури підготовки та проведення заходу, і висловлювань, які звучали там, що в України немає іншого вибору, крім розвитку ядерної енергетики.

Всеукраїнські громадські екологічні організації «Мама-86», екологічна ліга, Національний екологічний центр України, рівненський міський молодіжний «Екоклуб», дніпродзержинська організація «Голос природи» та інші висловили невдоволення тим, що проект Стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу України до 2030 року не проходив широкого громадського обговорення. І що рішення про будівництво 11 нових атомних реакторів на батьківщині Чорнобиля не повинно прийматися лише вузьким колом фахівців.

В основі Стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу України, вважає голова НЕЦУ Сергій Таращук, має бути ефективне виробництво та використання електроенергії. Перехід на опалення за рахунок електрики та зниження вартості електроенергії для енергоємних виробництв, які пропонує уряд, на його думку, є повною протилежністю планам енергозаощадження.

«Нові ядерні блоки, які пропонує побудувати уряд задля експорту електроенергії, переконаний виконавчий директор ДГО «Голос природи» Євген Колішевський, це — нові сотні тисяч тонн ядерних відходів, які назавжди перетворять Україну на ядерний смітник».

А що пропонують молоді екологи?

Передусім розглянути альтернативні сценарії розвитку ПЕК України до 2030 року, в яких буде передбачено розвиток традиційних та поновлювальних джерел енергії і повною мірою використано потенціал енергозаощадження та енергоефективності, провести економічну оцінку альтернатив, провести широке громадське обговорення їх відповідно до вимог Оргуської конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля».

Ось позиція Українсько-американської екологічної асоціації, яка створена в 2004 році, зареєстрована в США та Україні і об’єднує понад 500 екологічних організацій. Асоціація виступає проти будівництва ядерних реакторів не лише в Україні, а й в США, де оголошено про наміри введення 12 нових енергоблоків, у інших країнах світу.

У розповсюдженому 17 квітня цього року заяві цієї асоціації наголошується, що уряди України, США та інших країн, які відстоюють відродження ядерної енергетики, не зробили відповідних висновків з чорнобильського уроку. За двадцять років після аварії на ЧАЕС жодна країна світу не винайшла технологію, не знайшла таке місце, які дали б можливість назавжди позбавити довкілля від смертоносного, довготривалого впливу радіоактивних відходів.

Наведені гасла лунали й лунають на численних акціях протестів громадських екологічних організацій передусім у столиці, біля будинків уряду, Мінпалива та енергетики.

Не сприйняли й планів коаліційної угоди

Громадські організації піддали різкій критиці також ідею стрімкого розвитку атомної енергетики, сформульовану в «Угоді про створення коаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання».

Здається, що народні депутати, наголошувалося у листі громадських організацій, «погано уявляють собі стан справ, передбачаючи в угоді «збереження високого рівня ядерної безпеки». Цей наявний «високий» рівень насправді означає дві-три нештатні ситуації на місяць та мільйони гривень на програму підвищення безпеки АЕС, яка хронічно не виконується».

Представники громадських екологічних організацій, зокрема, заявляли:

«Тисячі тонн додаткових ядерних відходів від роботи нових та старих атомних реакторів — таке майбутнє парламентська коаліція приготувала для наших дітей».

«Ми не визнаємо основний інструмент розвитку ПЕК, на який посилається Коаліційна угода, а саме — схвалену в. о. урядом Енергетичну стратегію. Вона була схвалена на безальтернативних засадах та містить купу помилок, неузгодженостей та взагалі демонструє відсталий рівень мислення».

Чому б їм не зустрітися разом

Не відомо, якою буде ще програма розвитку ПЕК, перспектива ядерної енергетики, яку визначить нова антикризова чи інша коаліція у Верховній Раді. Втім, сьогодні зрозуміло: щодо подальшого розвитку ядерної енергетики немає одностайної думки.

Як бачимо, молодь, що збиралася на конференцію в Севастополі, закликає розвивати не лише ядерну енергетику, а й науку, промисловість. Та не можна не зважати на те, що ту конференцію організувало й провело Українське ядерне товариство разом із Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості.

Зрозуміло, що в молодих людей, котрі представляють ці дві інституції та брали участь у конференції, не може бути інших позицій і міркувань. Вони професійно працюють над розвитком ядерної енергетики. Лише назви кращих доповідей і рефератів свідчать про важливість порушених їх авторами проблем. Приміром, такі: «Моніторинг впливу сховища відходів переробки уранових руд на водне середовище», «Громадський аудит соціальної відповідальності Південно-Української АЕС», «Безпека енергетики як енергетична незалежність держави», «Дитяча екологічна організація — крок до розв’язання екологічних проблем краю» та ін. І, певно, в цих й інших доповідях йшлося не лише про важливість та необхідність розвитку атомної енергетики, а й розв’язання гострих у багатьох місцях нашої країни екологічних проблем, збереження довкілля тощо.

То чому б на ті конференції, зрештою, на наступну, 10-ту, не запросити представників перелічених вище й інших громадських молодіжних екологічних організацій? Хай би вони відкрито поспілкувалися, можливо, посперечалися. Хай би почули протилежні аргументи «за» і «проти» атомної енергетики. Переконаний, від таких гарячих дискусій, може бути велика користь. Громадські екологи дізналися б, чим опікуються їхні ровесники, члени ядерного товариства і спеціалізованого університету. А останні з перших вуст почули б застереження непрофесіоналів і враховували б їх під час навчання й у своїй професійній науково-дослідницькій роботі.

Бо саме представники цих молодіжних сторін мають сьогодні думати про своє майбутнє співжиття. І нині не повинні обходити гострі кути, уникати спільних суперечок щодо суперечливої атомної енергетики, без якої за нинішніх умов не прожити і її фахівцям старшого покоління...