Уже понад сорок років у Запорізькій області проходить свято поезії «Поетичний травень». Різні були часи — бувало, приїздили на батьківщину Дніпрогесу майстри красного письменства з усього тодішнього Союзу. А ось два роки тому зал театру імені Магара не міг вмістити всіх бажаючих зустріти «поетичний теплохід» з Києва — ледь не половина глядачів стояла у проходах та на гальорці...
І ось — 22 травня по вінця заповнений зал Молодіжного театру, де відбувся останній акорд цьогорічного «Поетичного травня». Ситуація в країні не із веселих, а ще й втрати поетичного цеху Запоріжжя за рік, що минув, просто величезні. Пішли у небуття Петро Ребро, Марина Брацило, Віктор Чабаненко, Олександр Ткаченко... Однак дві години спілкування з поетами та їхніми друзями-виконавцями минули, як одна мить. Григорій Лютий, Любов Геньба, Віра Коваль (про цю просту вчительку, яка протягом кількох років стала однією із провідних поетес-піснярок «Голос України» розповідав минулого року), Микола Білокопитов, Лариса Коваль та їхні менш відомі колеги були зустріті бурхливими оплесками. А вже після виступів лунали і «браво», і «ще». Вразили своїм співом Інна Гапон та Оксана Здановська, а ось Анатолій Сердюк познайомив із зовсім новим репертуаром, з яким він нині виступає на блокпостах та прикордонних заставах. Серед них і «Случайный вальс» (М. Фрадкіна та Є. Долматовського) у перекладі українською Григорія Лютого. Можна із впевненістю сказати, що з огляду на часи появи — це нова українська військова пісня на довгі роки. Вразив виступ хорового колективу «Оксамит». І новим прочитанням пісні трагічно загиблої Марини Брацило, написаної для співу під гітару, і виконанням «Калинових островів» (В. Савченка та К. Яновського), яку зал слухав стоячи. Одним словом, до побачення, «Поетичний травню-2014», чекаємо наступного.
Запоріжжя.
