Запрошую читачів «Голосу України» підтримати рубрику «Легенди нашої землі». Певно, кожен чув бодай одну легенду з історії України від бабусь та дідусів, можливо, якісь цікавинки розповідали батьки чи вчителі. І якщо розповімо про них на сторінках «Голосу України» — складемо свій історичний довідник. Переконана, нашим нащадкам він сподобається. Вашій увазі пропоную нещодавно почуті у старовинному місті Львові легенди.

Мене завжди чарував Львів. Часто бувала у ньому проїздом, проте лише недавно змогла присвятити йому майже тиждень. Цього часу виявилося замало, щоб побачити всю його красу, але був привід поїхати до міста ще раз та знову зазирнути у його живу історію.

Заради кохання

Відвідати Олеський замок мені порадили знайомі. Я так і зробила. Розташований він у південно-східному куті Буської низовини. Кажуть, що погожої днини його видно навіть з Волині.

Під замком є досить химерні скульптури. Трохи далі —невелика річечка з містком. Там, у альтанці, можна почути зітхання душі, яка не може знайти спокою. Про це розповідає одна з легенд Олеського замку.

Молодий магнат Жолкевський не раз сватався до дочки Даниловича. Проте батько хотів, щоб зять був заможний, а Адам Жолкевський не відповідав цій вимозі. Якось, коли вони грали в карти, парубок зажадав отримати чітку й остаточну відповідь від Даниловича. І, почувши про чергову відмову, покінчив життя самогубством. Його тіло на цвинтарі не поховали, а викинули у болото. Саме його неприкаяна душа й зітхає постійно у альтанці поруч із замком.

Майбутній король і великий полководець

Навколо Олеського замку витає ще одна цікава легенда. У 1629 році народився онук Даниловича — майбутній король Польщі Ян ІІІ Собеський. Маля народилося під час страшенної грози. А на сам замок якраз напали татари. Бабка-повитуха, яка приймала пологи, поклала новонародженого на чорний мармуровий стіл. У цю мить вдарив сильний грім, стіл тріснув, а бабка оглухла. Тоді й з’явилося пророцтво, що Ян ІІІ Собеський буде незвичайною людиною.

Тінь ченця

Неподалік Олеського замку є монастир капуцинів з костелом Святого Антонія. Якось, у день Святого Антонія, божевільний монах Ян Каспер (за походженням — чех) стрибнув у глибоку криницю. Брати по вірі були впевнені, що Бог його, як хвору людину, пробачить. Проте, за легендою, дух монаха так і не знайшов спокою.

Щоправда, є ще інша версія цієї історії. Вона розповідає, ніби Ян часто відвідував легковажних жінок, за що набув лихої слави. Через це був живцем замурований між товстезними стінами монастиря. Там і помер. Під час реконструкції знайшли його скелет, але через деякий час за невідомих обставин кістки згоріли.

Про це мені розповіли місцеві мешканці. А ще вони стверджують, що під монастирськими стінами часто бачать тінь ченця. Запевняють, ніби це — Ян Каспер.