В село із лісу вовк забіг. Забіг із простої, як усе його звичне життя, причини — щоб чимось поживитися. А проводжали його до праці вірна дружина-вовчиха та шестеро дрібненьких, одне худіше одного, вовченят. Вовчиха загадала:
— Дивися ж мені, сіроманцю, щоб цього разу не повернувся впорожні, як минулого тижня, коли ледь самого не вполювали заїжджі круті. Бо малечі вже на зуб нічого покласти.
Вовченята на підтвердження дружно завили. Вовк запевнив сімейство, що, попри всі теперішні труднощі, впорається із завданням. І зник за обрієм.
А за якусь годину-другу повернувся до лігва. Ні з чим.
— Ну? — сердито приступила вовчиха. — Що на цей раз перешкодило?
— Мітинг! — зітхнув вовк і знеможено сів на пеньок.
— До чого тут мітинг? — обурилася дружина. — Тепер тих мітингів по селах, як п’яних лісорубів у лісах!
— Так теє ж... — виправдовувався глава сімейства. —Послухала б, що там говорили!
— А що? — скептично зронила дружина. Шестеро клубочків дружно заголосили. Вовк тупнув лапою:
— Замовкніть! Спочатку я не звернув уваги на зібрання в центрі села, хотів було обминути десятою дорогою. Аж чую — лементують, як на ловах. Виступає один оратор і каже:
«Село гине! Від села залишилися ріжки та ніжки! Село обікрали! Тільки наша партія його врятує!» Другий додає: «Поля вкрилися бур’янами, в хащах вовки розплодилися!» Це вони так про нас. Третій виступає: «Навіть у коморах порожньо, курку селянинові нічим виростити! Підтримуйте нашу партію і ми повернемо селу борги!»Шестеро вовченят ще дужче завили.
— Слухайте далі, — продовжував вовк. — Один за одним виходять на трибуну промовці й розповідають, які злидні обсіли село. Худоба зникає (у цьому ми, вовчихо, самі переконалися), кози та вівці перевелися, пільгових кредитів нема... І це в Рік села!
— А що таке пільгові кредити? — поцікавилася дружина.
— Це таке, — розтлумачив вовк, — коли із села все забрати, потім частину повернути, щоб знову все забрати.
Вовчиха й собі заголосила.
— Отож-бо й воно, — ствердив вовк. — Послухав я ораторів на тих зборах і стало мені не по собі: нічого там уже взяти. Хоча, якщо пошукати... Але я що, залітний політик якийсь, щоб останню шкуру здирати?..
Рівне.
