Вони разом увійшли в кабінет і наче принесли з собою подих весни і чарівність перших розквітлих пролісків — настільки привітно й невимушено сяяли на їхніх дівочих обличчях усмішки. Водночас грайливо попередили фотокора: «Даруйте, але ми не зовсім готові фотографуватись, бо щойно з нічної зміни на митниці і, мабуть, маємо стомлений вигляд після роботи».
Інна Баланюк та Марія Чикашкіна майже одночасно розпочали працювати на Вадул-Сіретському посту Чернівецької митниці (нині державної фіскальної служби). Вчорашні студентки, дівчата після певних пошуків роботи таки вирішили спробувати себе на митниці. Однак виявилося, що для цього самого бажання замало.
— Нам довелося пройти жорсткий конкурсний відбір, — в один голос розповіли мої співрозмовниці.
— А душа в п’яти не втікала? — жартома перепитав дівчат.
— Ого! Ще й як! — усміхнулись у відповідь. — Та, як бачите, витримали. Інакше б цієї форми не одягнули.
Митне вбрання й справді личить молодим співробітницям — державним інспекторам відділу митного оформлення №3 пункту пропуску «Порубне». Три роки трудового стажу в Інни та Марійки — нібито й небагато.
— Але знаєте, — підтвердив начальник Вадул-Сіретського поста Петро Тофан, — обидві доволі швидко освоїлись, бо старанні і дуже відповідальні у виконанні своїх обов’язків.
Самі ж інспекторки і далі шліфують трудові навики, прагнуть додати практичні знання іноземних мов — англійської, французької та румунської. Вважають, що без живого спілкування з людьми, які перетинають кордон чи то у бізнесових справах, чи то з метою туристичних поїздок, просто не обійтись у роботі. А вона для них нині — найголовніше.
— Робота — роботою, а як щодо влаштування особистого життя? — не міг не запитати наприкінці розмови досі незаміжніх дівчат.
— Із цим, гадаємо, встигнемо — відповіли на повному серйозі.
Щасти вам, дівчата! І гарної мереживної долі!
Глибока
Чернівецької області.
Фото Петра Митранюка.
