Столітній ювілей відзначив мешканець Полтави Іван Васильович Снопенко. Його життя — своєрідна «жива» історія країни ХХ століття, адже мало яка подія оминула долю ветерана.

Народившись у багатодітній сім’ї на Луганщині, Іван Васильович був і шахтарем, і пічником, і кавалеристом. «Від дзвінка до дзвінка» пройшов у війну шлях від солдата-артилериста до капітана. Кілька разів був тяжко поранений, має численні бойові нагороди (зокрема, два ордени Червоної Зірки, ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни).

Він — інвалід Великої Вітчизняної першої групи. Та на здоров’я Іван Васильович не скаржиться. Навіть у свої 100 років! Його донька 72-річна Лариса Іванівна зізнається, що й сама не раз замислювалася над феноменом батькового довголіття:

— Гадаю, що цьому сприяли виняткова працездатність, поміркованість у всьому, а головне — величезний життєвий оптимізм.

Щодо здорового способу життя, то й тут, за свідченням Лариси Іванівни, батько завжди дотримувався золотої середини. Палив до п’ятдесяти років, але одного дня покинув «диміти» раз і назавжди. А от спиртного до війни не вживав узагалі, а, повернувшися з фронту, бувало, пив горілку, проте ніколи «не перебирав».

Підняв чарочку за власне здоров’я Іван Васильович і на своєму ювілеї: 100 років — непоганий привід!

Полтава.