Коза-Дереза

Щоправда, узам Гіменея передувала пропозиція нареченої укласти шлюбний контракт. Роберт погодився. Навіть попри те, що, детально вказавши у цьому документі свої речі домашнього вжитку (м’який куточок, стінку меблеву, спальний гарнітур, набір кухонний, набір для коридору, чотири килими, придбані до шлюбу), Ольга чомусь забула внести таку «дрібничку», як власний будинок.

Згідно з контрактом Робертова трикімнатна квартира, хоч у ній був прописаний один із синів, була перереєстрована на ім’я Ольги. Інші пункти шлюбного контракту теж виписані не на користь Роберта. Він зобов’язався забезпечити проживання нової сім’ї окремо від дітей, у спільну власність перейшли й надвірні споруди.

Якийсь час нове подружжя проживало в будинку Ольги в селі, а згодом перейшло в Робертову квартиру. Та недовго музика грала. Уже в грудні 2004 року глава сім’ї звернувся до правоохоронців із заявою: дружина погрожує, що вижене його з квартири. Сварка закінчилася нанесенням побоїв Роберту, або, як засвідчив міліцейський протокол, «спричиненням тілесних ушкоджень, які відносяться до легких, тому в її (жінчиних. — Авт.) діях відсутній склад злочину». Міліція обмежилася попередженням, проте жінка вирішила позицій не здавати. Провокувала постійні сварки, що переростали у побиття войовничою дружиною чоловіка. Він не захищався, щоб не фігурувати як винуватець. Не мали спокою й сусіди: один із них навіть був змушений звернутися до районного суду через те, що Ольга систематично створювала нестерпну обстановку, ображала його хвору матір. Та Ольга не вгамувалася. І в березні 2005 року Роберт подав заяву про розірвання шлюбу.

На той час дружина вже місяць проживала в своєму будинку в селі, а до Хуста навідувалася час від часу, щоб забрати з квартири як власні, так і нажиті спільно речі. Вивезла килим, холодильник, пральну машину, телефонний апарат. А якось сказала Робертові, що дасть згоду на розірвання шлюбу, якщо той заплатить їй 10 тисяч доларів. Чоловік, звісно, не погодився.

Після чергового візиту Ольги у Роберта пропали посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль та ощадна пенсійна книжка. Чергове звернення в міліцію закінчилося тим, що стражам порядку «відібрати пояснення від громадянки Ольги Д. не представилося можливим, так як вона по місцю проживання відсутня». Щоб припинити остаточне пограбування житла, Роберт замінив замок на вхідних дверях і звернувся до суду з проханням визнати шлюбний договір недійсним (оскільки дружина порушила умови контракту — ще до розірвання шлюбу почала забирати з квартири речі, які належать подружжю як спільна власність).

Реакція була миттєвою — Ольга звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, оцінивши вартість позову в 27 500 гривень. Для забезпечення позову вона запропонувала накласти арешт на квартиру з усіма надвірними спорудами і гаражем та заборонити Роберту чинити їй перешкоди в користуванні ними. Оскільки подружжя не має домовленості з приводу поділу майна, то Ольга рекомендує розділити його в судовому порядку так: «квартиру в натурі, решту майна — окремими об’єктами кожному з подружжя». До цього Ольга додала план квартири і навіть запропонувала судові лінію розподілу на дві частини — А та Б, де перша «літера», запропонована благовірному, чомусь суттєво менша від тієї, на яку претендує Ольга. Робертові вона погодилася віддати окремий гараж та сарай для худоби, а сама претендує на другий гараж та сарай-склад. І, звичайно ж, стягнути з Роберта на свою користь сплачене нею держмито в сумі 275 гривень. Її будинок у позовній заяві знов-таки не фігурував.

Надію дає один юридичний нюанс у шлюбному контракті, затверджений печаткою приватного нотаріуса і зареєстрований відповідним чином. Цитуємо:

«2. Належна мені (ПІБ Роберта) житлова квартира № 3 в житловому будинку № 4... після укладення шлюбу... переходить у нашу з дружиною (ПІБ Ольги) СПАЛЬНУ (виділення наше — І. Г.) сумісну власність і підлягає перереєстрації на її (дружини) ім’я».