Дивовижні металеві птахи коваля з Луцька Віктора Семенюка ніколи не здіймуться в небо, але завжди витатиме понад хмарами фантазія майстра, що зробив їх.

Таких кованих із металу півнів, індика, ворону, папугу, одуда, орла, лелеку, які були виставлені на підмурівках колишнього княжого палацу в замку Любарта в дні святкування 920-річчя Луцька, я ще не бачив! Кожна пір’їнка була неймовірно правдоподібна. Наче щойно зірваними з квітника були троянди у плетеному кошику. Ось-ось стрибне у воду царівна-жаба...

А все це — викуване з металу. Так я познайомився з персональною виставкою майстра художнього ковальства з Луцька Віктора Семенюка «Кузня Гефеста».

Усе в житті Віктора Семенюка оповите серпанком романтичності. І дитинство, осяяне вогнем дідової кузні в селі Красному на Рівненщині, і чудесне знайомство в тролейбусі з майбутньою дружиною Ольгою... А де він лише не працював: формував солодкі сирки на молокозаводі, слюсарував в рембудуправлінні, водив тролейбус, робив паркани з металу. Але згадується йому саме перший малюнок — до байки «Вовк і ягня», зроблений олівцем 25 років тому на прохання молодшої сестри. Потім почав малювати олійними фарбами. Досить вдало скопіював відому картину Олександра Іванова «Явлення Христа народу». Полотно оцінили навіть визнані на Волині художники. Пробував себе Віктор Олександрович і в різьбленні по дереву. А художнє ковальство стало для нього справою і покликанням життя.

Працював він тоді слюсарем-сантехніком у РБУ. Робота давала такий-сякий заробіток, але не задоволення. І надумав він робити ковані огорожі. Щораз їхній візерунок ставав вишуканішим. Потім почав робити свічники, підвазонники, ще пізніше — кованих птахів і квіти. Теми своїх творів Віктор Семенюк вигадує сам.

— Коли щось западе в голову, вже не можу ні спати, ні їсти, — каже. — Образи переслідують мене всюди. Заспокоююсь лише тоді, коли завершую роботу. Переважно працюю без ескізів. А якщо все-таки малюю, то намагаюся нікому не показувати. Якось один чоловік глянув через плече: «Ох, яка качка пливе!» І качка — не вдалася...

Цех, де працює Віктор Олександрович, високий, просторий. Колись тут робили бетонні плити, блоки. Такий годі обігріти, а поготів як слід освітити. Кузня ж, вважає майстер, має бути затишна, світла. Однак і за це приміщення коваль вдячний керівництву ПМК-20, яке забезпечило йому робоче місце і всіляке сприяння. Хоча можливості колективу обмежені. Сам майстер теж небагатий. Його роботами захоплюються, а продати їх нелегко. Вони недешеві, а людям сьогодні не до краси. А втім, кожна така річ могла б прикрасити офіс фірми, торговий центр, заміську садибу. Покупці все-таки знаходяться. Один із трьох виготовлених майстром металевих півнів сьогодні прикрашає кафе «Кури-гріль» на проспекті Соборності в Луцьку. Власник кафе закупив і ковані столи, крісла. Не залежуються і викувані ним свічники, підвазонники. Та цього замало, щоб міцно стати на ноги. Тому мріє Віктор Семенюк про закордонну виставку, де міг би продати свої твори і заробити гроші на власну кузню. Працювати там буде кому, бо навчив ковальству синів Руслана і Віктора. Обоє вміло працюють із металом. Їхні свічники можуть прикрасити будь-яку оселю.

Тепер Віктор Олександрович задумав створити серію скульптур, які зображували б дивовижних тварин. Першим майстер почав виготовляти міфічного дракона. Хоча скульптура ще не завершена, вже неважко впізнати в ній казкового Змія-Горинича...

Волинська область