У Древній Греції вважалося: якщо мати не навчила своє чадо вправності обох рук за допомогою музичних занять і гімнастичних вправ, то вона виховала... каліку. Про ці та інші історичні цікавинки та нюанси педагогіки розказує довгоочікуваний український «Нарис з історії виховання дітей раннього віку», що нещодавно побачив світ.
У збірнику також йдеться про практичний досвід виховання дітей від античних часів до наших днів, секрети сімейного затишку, цікаві педагогічні ідеї. «Нарис» започатковує навчально-методичну серію «Етика матері і дитини», яка незабаром поповниться ще трьома книжками: «Духовність малюка», «Веда матері», «Буквар «Матінка».
— Бестселер Бенджаміна Спока, за яким у радянські часи виховували дітей, скажімо, радив, щоб мати з дитиною спали в окремих кімнатах, — розповідає автор книги Марія Іванівна Голець (до речі, вона дописувач «Голосу України»). — І, мовляв, призвичаювати малюка до цього треба з шести місяців. А ми рекомендуємо мамі постійно бути з дитиною, не давати їй сплакатися. Аби її маленьке серце не перегоріло. На відміну від споківських рекомендацій, малюк потребує колихання. Чутлива мати завжди витає духом над дитиною, своїм біополем покриває і захищає її.
Безумовно, корисно спиратися на вдалий зарубіжний педагогічний досвід, але передусім слід враховувати виховні традиції свого народу, національний характер дитини, який визначається і закладається насамперед рідною мовою, — вважає автор книги.
Марія Голець очолює раду материнської школи «Оріяна». Така оригінальна школа існує на громадських засадах з 1992 року, серед її засновників і викладачів — народна артистка України Ніна Матвієнко і письменниця Катерина Мотрич. Нині Марія Іванівна працює над створенням абетки, яка відроджувала б величезні досягнення нашого народу у фонетичній будові мови. Зокрема, поновлювала б давно забуті літери, які колись позначали звуки польоту птаха, гудіння бджілки тощо.
До речі, як свідчить соцопитування, 73% опитаних молодих українських сімей, м’яко кажучи, не готові до виховання нащадка. А основним джерелом знань про родинні взаємини і методи виховання для них є ЗМІ (46%) і батьки (31%). І лише 19 відсотків читають педагогічну літературу. Тож чи варто дивуватися, що знання ці несистематизовані й хаотичні?
Можливо, «Нарис» і Ко хоч частково заповнять прогалини в психолого-педагогічних знаннях молодих батьків. І плекатимуть малюків дбайливі матусі й татусі, наслідуючи давні, перевірені віковим досвідом і мудрістю, традиції.
