А як усе гарно починалося! Квіти без приводу, задушевні розмови при свічках, грандіозні плани на відпустку і наступні п’ятдесят років... Де ж розгубили ми чуйність і уважність, уміння зазирати в душу і дарувати радість у спілкуванні?
Три тижні: Я люблю тебе!
Три місяці: Ну, звичайно, люблю.
Три роки: Якби я тебе не любив, давно вже пішов би.
Три тижні: Я подумав, що ці сережки сподобаються тобі.
Три місяці: Праска завжди в господарстві знадобиться.
Три роки: Ось тобі 20 гривень. Сходи на ринок.
Три тижні: Люба, твоя мама дзвонить.
Три місяці: Підійди до телефону.
Три роки: Це тебе!
Три тижні: Я відвезу тебе в Париж!
Три місяці: Ти справді хочеш у Францію?
Три роки: Дивися, твій Париж по телевізору показують!
Три тижні: Ти чудово куховариш!
Три місяці: Що сьогодні на вечерю?
Три роки: Знову макарони?!
Три тижні: Тобі дуже пасує ця сукня!
Три місяці: Чергове вбрання купила?
Три роки: І скільки ти віддала за це?
Три тижні: Не дуже веселе в тебе, напевно, було дитинство.
Три місяці: М-да. Ну в тебе і предки!
Три роки: Яблуко від яблуні недалеко падає!
Три тижні: Я не зовсім з тобою згодний.
Три місяці: Ти не права.
Три роки: Все через тебе!