Розв’язання конфлікту між Валентиною Гончаренко, завідувачкою дитячого  дошкільного закладу №4 «Сонечко» та її колективом тривало більше року. Ще у березні 2004 року на адресу «Голосу України» надійшов тривожний лист про свавілля керівника дитячого садка. У червні того самого року — ще два. «Звернення до редакції, — писав колектив «Сонечка», — це остання інстанція у пошуках справедливості. До нас не прислухається ні влада, ні заврайвідділом освіти Юрій Таран. Тому Гончаренко, прикриваючись покровителями, займається здирництвом. Від її деспотизму потерпають не лише дорослі, а й діти. Допоможіть звільнитися від горе-керівника, котрий грубо порушує закони», — з розпачем просили у листах працівники дитсадка.

Відсторонено, але не звільнено


Скаргу працівників дитячого садка черкаський корпункт газети надіслав на реагування до обласної прокуратури. Звідти листа направили до Кам’янської райпрокуратури та КРУ. Перевірка ревізорами бюджетного закладу виявила порушення фінансової дисципліни, що було вчинено Валентиною Гончаренко.
У липні 2004 року прокурор району Олександр Хвостик поінформував колектив дошкільного закладу: «Кам’янський райвідділ УМВС 21 червня ц. р. порушив проти Гончаренко В. П. кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 3 Кримінального кодексу України за фактами розкрадання бюджетних коштів і проводить розслідування». Далі Олександр Іванович повідомив, що обвинувачену відсторонено від займаної посади, а хід слідства проти неї контролює райпрокуратура.
Здавалося б, конфлікт вичерпано. Однак черговий лист до редакції працівників кам’янського дитсадка засвідчив протилежне. «З червня 2004 року триває слідство у кримінальній справі проти Гончаренко В. П. і не видно йому кінця, — писали 22 автори звернення. — Правоохоронці перекваліфікували висунуті колишній завідувачці звинувачення. Тепер їй інкримінують лише зловживання службовим становищем...»


Компетенція чи службова імпотенція?


У Кам’янці на зустрічі з колективом дитячого дошкільного закладу всі співрозмовники автора цих рядків з обуренням розповідали про зверхнє і брутальне ставлення до них Гончаренко. Про щомісячну «данину», яку платили вони завідувачці зі своєї зарплати. Про «репресії» стосовно тих, хто відмовлявся здавати гроші. Про  родичів, котрих вона прийняла на роботу. Про грубощі керівника. «Ми мовчки «ковтали» нецензурну лайку, інші моральні знущання, адже знайти нову роботу у маленькому містечку неможливо, — говорила вихователь Оксана Коломієць. — Однак нині терпець наш урвався...»
— Ми не вимагаємо для Гончаренко покарань, — запевнила друга вихователька Тетяна Мостова. — Та це й не наша, а правоохоронних органів справа. Ми тільки хочемо, щоб у нас був інший керівник, який поважав би нас, а ми — його.
Цю просту вимогу колективу дошкільного закладу протягом року ніяк не могли виконати у Кам’янці. Працівники дитсадка зверталися до районних, обласних керівників освіти, до правоохоронних органів, однак на всі листи одержували відписки. Аж поки не написали до редакції «Голосу України». Щоправда, Кам’янська міська рада, якій належить «Сонечко», минулого літа прийняла розпорядження про звільнення Валентини Гончаренко з посади завідувачки. Проте через день скасувала свій «указ». Бо педагогічні кадри, з’ясувалося, — то компетенція райвідділу освіти, зокрема, його завідувача Ю. Тарана. Юрій Миколайович заявив «бунтарям», що долю Валентини Петрівни він вирішуватиме після завершення слідства і рішення суду. Фінансові порушення, які допустила Гончаренко, колективні заяви про її брутальність, не стали для заврайвно достатніми підставами для розгляду про відповідність керівника дошкільного закладу займаній посаді...
Нарешті, повідомили з Кам’янки, там завершилася епопея «Гончаренко і колектив дитсадка». Валентина Петрівна визнала свою вину і повернула незаконно витрачені нею кошти під час керівництва дошкільним закладом. Її звільнили з посади і закрили порушену проти неї кримінальну справу.


Сваряться дорослі —  потерпають діти


Мені ніколи не доводилося бачити такого убогого дитячого садка. Навіть у сільських дошкільних закладах, де сільради ледве стягуються на їх утримання, завжди затишно і багато вигадки. Там і «світлиця» з піччю, глечиками, рушниками. І виставки дитячих малюнків, ліплення, різних витинанок. У кам’янському «Сонечку», крім десятка облізлих м’яких іграшок, які по-сирітськи тулилися у кутках, ні за що більше не зачіпалось око. Був колись у садку кольоровий телевізор, та «загув», казали вихователі. Немає магнітофона, не вистачає дидактичного матеріалу для дошкільнят.
Прикро стало на душі після відвідин Кам’янки. Після спілкування з працівниками дитсадка та з Валентиною Гончаренко. Постійне невдоволення колективу своєю завідувачкою, щоденні прочуханки та сварки створили у колективі задушливу атмосферу підлабузництва одних й непримиренності інших. Годі в такій обстановці думати про злагоджену роботу, про творчість, фантазію у виховному процесі. Прикро за міську владу, за батьків, чиї діти відвідують дошкільний заклад. Адже щоб припинити конфлікт, навести лад і спокій у «Сонечку», потрібно було зовсім небагато. Згадати, що від сварок дорослих потерпають діти і побороти власну байдужість.
Тепер, коли хмари конфлікту розвіялися над «Сонечком», є надія, що дитсадок відповідатиме своїй добрій, теплій назві.

Черкаська область.