Такі усміхнені, засмаглі й відпочилі, завтра вони будуть дуже засмучені. Адже 5 серпня закінчиться аерокосмічна зміна «Сузір’я», що тривала три тижні і назавжди залишиться в їхніх серцях, як феєрична казка. Нашвидкуруч вони спакують валізи, обміняються з новими друзями адресами й номерами телефонів — і... мерщій до моря. Попрощатися. І там, біля підніжжя величної Ведмідь-гори, напевне, пролунають щирі юнацькі клятви та мрії. Найзаповітніша з яких — літати...
Довідка «ГУ»: ХІІ Міжнародний аерокосмічний фестиваль «Сузір’я» пройшов під гаслом «Україні — зоряний шлях» і зібрав на території табору «Озерний» (що в Міжнародному дитячому центрі «Артек») понад чотириста підлітків. Організатором, як завжди, виступило створене у 1991 році Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання «Сузір’я». І правління УМАКО, і фестиваль всі ці роки очолює народний депутат України Олег Володимирович Петров.

Утім, до шляхетної справи виховання гідної зміни традиційно долучилися й провідні фахівці Південного машинобудівного заводу та конструкторського бюро «Південне», представники Національного космічного агентства України. Передати досвід приїжджали відомі конструктори, ракетобудівники, льотчики-космонавти.
Погодьтеся, не щодня молоді, яка всерйоз захоплюється космосом, випадає можливість поспілкуватися з такою зоряною командою. А в тому, що діти ставляться до нього цілком серйозно, — немає жодних сумнівів. Чули б ви, з яким знанням справи висловлювали вони своє ставлення до проблем аерокосмічної галузі, розмірковували над її фінансуванням та перспективами, доцільністю певних досліджень і розробок. Та найзапеклішу полеміку викликала тема еміграції науковців за кордон. Говорили про патріотизм, престиж країни, про цінність вітчизняної професійної освіти та необхідність заохочення кадрів. До речі, про роботу за кордоном.
— Я пишаюся тим, що в Лонг Біч сьогодні працюють двоє «сузір’ївців», — поділився Олег Володимирович. — Вони були одними з перших випускників УМАКО, а нині вже — в аерокосмічній галузі світового масштабу... В  нинішніх «сузір’вців» ще більші перспективи. Бо вони сьогодні вільніші, самостійніші й свідоміші. Мають свою думку з важливих питань — і це найголовніше. Висловлюють такі судження, яким я особисто аплодував стоячи. Тут кожен — яскрава особистість, кожен — кращий з кращих.
І з цим не можна не погодитися. Бо путівка в «Артек» — винагорода тим, хто здобув найвищі перемоги у   Всеукраїнських конкурсах, змаганнях та олімпіадах (і технічного, і наукового, і творчого спрямування). Але передусім тут зібралися однодумці, які мають спільні захоплення і мрії.
Здавалося б, заслужили — відпочивайте тепер на здоров’ячко. Та ні ж бо. Окрім звичних «артеківських» розваг: екскурсій до кримських перлин та походів на Аю-Даг, ігор і вікторин, масовок (дискотек) та купання в дивовижному морі, — «сузір’вці» відвідували «Школу юних астронавтів», займалися в ракетомодельному гуртку, долали перешкоди в «Містечку пригод», слухали лекції відомих конструкторів. А бурхливим життям аерокосмічної зміни керувала Рада космофлоту. Навіть кінофільми показували переважно про польоти, дослідників і таємничі світи.
Одного дня я стала свідком такого змагання: команда юнг космофлоту викликала на двобій у плавальному басейні команду космонавтів. І мало не перемогла. Насилу зрівнявши рахунок, космонавти, однак, залишилися дуже задоволеними. Зміна росте гідною!


***


— Увесь світ усвідомлює перспективність, необхідність і престиж космічних досліджень,— підсумував загальний дух табору Олег Петров. — Україна ж успадкувала від Радянського Союзу могутню аерокосмічну галузь. Сьогодні вона бере участь у кількох світових проектах і складає конкуренцію Америці. На мою думку, галузь працює на відмінно. А з такою зміною, як «Сузір’я», на країну чекає зіркове майбутнє.

МДЦ «Артек», Крим.