За часів СРСР всі були атеїстами. Нині ж майже всі ходять у церкву, бо модно бути віруючим. Хоч більшість людей і досі не знають текстів Біблії, не виконують релігійних обрядів, не дотримуються посту. І працюють у неділю.
Але ж в одній із заповідей сказано: «Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота — для Господа Бога твого. Не роби жодної праці ти, і син твій, дочка твоя, раб твій та невільниця твоя... Бо шість день творив Господь небо й землю, море і все, що в них, а дня сьомого спочив. Тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» («Вихід», розділ 20, вірші 9—11). Цієї заповіді століттями дотримувалися євреї на Україні. В суботу наймали місцевих жителів, щоб вони виконували в їхніх домівках всю необхідну роботу. Для християн же освяченим, неробочим днем стала неділя. На честь Великодня — воскресіння Ісуса Христа.
І донині в селах, де християнські традиції та обряди збережено, старі люди уникають працювати в неділю. Роботи в полі чи на городі, прання білизни та прибирання в неділю вважаються гріхом не менш тяжким, ніж крадіжка. Дозволено лише годувати худобу, доїти корів, мити посуд. Але в містах цього заповіту мало хто дотримується.
Так само мене дивує, коли з нагоди якогось свята «на прохання трудящих» і щоб збільшити кількість вихідних поспіль, неділю переносять на інший день тижня. Це нісенітниця. Якщо вже поставили за мету відродити в Україні християнські традиції, то потрібно дотримуватися всіх заповідей! Шість днів працювати. А сьомий віддати Богові.

Житомир.