Сьогодні чимало підприємців вкладають кошти не лише у власний бізнес, а й у доброчинну діяльність. У суспільстві вже з’являється смак до благодійності. Підтримує цю традицію і Станіслав Мазуркевич. Без його матеріальної допомоги не обходиться жоден захід у рідному селі Івашковому. Особливо опікується він дітьми місцевої школи. З власного досвіду знає, як хочеться сільським дітлахам не відставати від городян. Пам’ятає, як тренер не хотів приймати його, вісімнадцятирічного студента, у групу дзюдоїстів і самбістів: мовляв, так пізно у спорт не приходять. Насилу Стас умовив тренера і... незабаром став майстром спорту із самбо. А тепер Станіслав відкрив у рідній школі спортивну групу, закупив необхідний інвентар: килимки для боротьби, футбольну форму для школярів.
Відтоді, як Станіслав повернувся до Івашкового, кожен сільський культурно-розважальний захід не обходиться без його матеріальної підтримки. А футбольна команда, яку він очолює, грає впевнено і посідає призові місця у змаганнях.
Разом із сільським головою Петром Погорілим підприємець дбає і про відновлення етнографічного музею в селі. Бо Станіслав Броніславович одержимий любов’ю до свого краю, до всього українського. І коли після закінчення Одеського політехнічного інституту поїхав працювати за призначенням на Далекий Схід (де, до речі, зустрів свою майбутню дружину Наталку і став з нею на весільний рушник), він марив Україною, Івашковим, де тримається за землю пращурів могутнім корінням його родинне дерево. Він захоплюється історією України, знає життєвий шлях національних героїв, схиляється перед усім, що возвеличує славу нашого народу.
Відомий вислів: «Справжній чоловік має посадити дерево, виростити сина і побудувати дім» — став для Мазуркевича кредом життя. Разом з дружиною вони виростили двох синів — Станіслава та Олега. Перший навчається у Львівській комерційній академії, другий — у Київському політехнічному університеті. Своїми руками збудував гостинний світлий дім. Посадив чудовий сад. Жити і реалізовувати свої благодійницькі і підприємницькі задуми С. Мазуркевичу допомагає принцип: «Захотів — зроби, але зроби якнайліпше».
Так і чинить. Опанував багато професій: від інженера до будівельника. Два автомобілі, трактор, зварювальний апарат, реконструйований магазин, власна майстерня — все це його рук справи. А нещодавно Станіслав Броніславович завершив будівництво сільської пекарні, де вони з Наталею Василівною за старовинними бабусиними рецептами випікають хліб, сповнений духмяністю українського поля і синівською любов’ю.

Одеська область.