Ваша дитина cтала жадібною? Вона не ділиться солодкою цукеркою і плаче, коли ви берете її іграшки? Не панікуйте! У дитячому віці ця якість не буває постійною, вона не властива природі дитини і не народжується разом з нею. Те, що ми, дорослі, називаємо жадібністю, час від часу проявляється майже в кожного маленького створіння. Але ця якість з’являється за певної ситуації і виникає з якоїсь особливої причини. Звісно, неприємно, якщо вашого малюка у дворі дражнитимуть «жаднюгою». Адже є побоювання, що це вже стане його рисою, а не тимчасовим віковим проявом. Тож намагайтеся чітко розмежовувати жадібність з іншими «особливостями» дитячої натури. І прагніть зробити так, щоб дитина виросла відкритою і доброю людиною.
«Віддай моє!»
Немовляті ще не знайоме поняття власності. Але вже через рік у лексиконі маленької людини з’являться слова «моє» і «віддай».
Перші кроки пов’язані з першими відкриттями. І дитині просто необхідно обмацати і вивчити те, з чого зроблений цей світ. Гарні, яскраві предмети мимоволі опиняються в руках малюка. А в нього з’являється почуття, що все це — його.
Карапузові не хочеться розставатися ні на мить з новою іграшкою. І це цілком зрозуміло. Він міцно її притискає до себе і ревно оберігає від інших дітей. Ну а якщо жаданий предмет йому не належить, він намагається заволодіти ним. Коли не виходить — голосно плаче, кричить і вдається до істерики.
Але ж ви розумієте, що це — не від справжньої жадібності. Просто маленькій людині в цьому віці дуже важко комусь віддати те, що подобається їй самій. А от уже після трьох років, коли дитина вчиться будувати відносини з однолітками, вона починає йти на поступки, розуміючи, що, коли зовсім не буде нічим ділитися з іншими, її просто нехтуватимуть. Малюк, як і раніше, неохоче розстається з улюбленими іграшками, але жадібність у цьому віці вже починає асоціюватися з чимось негарним і негативним.
Неприйняття
Напевно, ви помітили, що найчастіше дитина жадібна саме з тими, до кого ставиться недовірливо або геть вороже. І це можуть бути не тільки однолітки чи малознайомі люди, а й навіть найближчі люди. Наприклад, вона обов’язково поділитися шоколадкою з мамою і з татом, але тільки-но черга доходить до дідуся, малюк починає жадувати. Можливо, ви не помітили, але в них від самого початку могли не скластися стосунки. Дідусь, можливо, занадто часто лаяв онука, вимагав від нього слухняності, а ваша дитина, звичайно ж, не хотіла піддаватися. Так і зародилося в душі малюка неприйняття. У цьому разі дуже важко переконати дитину робити добрі справи.
Межі володіння
Часом небажання дитини розстатися з улюбленим предметом має і значно глибші корені. У ранньому віці (до чотирьох років) дитина повністю асоціює улюблену іграшку з власним «я». І якоюсь мірою вона стає частиною вашого чада. І саме це важливо зрозуміти. Тоді ви побачите у вчинках своєї дитини не жадібність, а прагнення зберегти межі свого володіння. І тільки в цьому разі зможете вирішити, як себе правильно поводити з малятою.
Допоможіть сказати «прощавай!»
n Запам’ятаєте раз і назавжди: тільки вам під силу допомогти дитині розпрощатися із жадібністю. Спершу поясніть малюкові, як переживає його одноліток, котрому не хочуть давати іграшку. Запропонуйте своїй дитині поділитися з новим другом машинкою. Розкажіть, що він теж хоче пограти, але в нього немає такої красивої іграшки, як у сина. Ваш малюк напевне помітить, як засяють очі в дитини. І, можливо, вперше в житті відчує задоволення через те, що комусь приніс радість. А ви відкриєте двері в зовсім новий для вашого маляти світ — почуття іншої людини.
n Не припиняйте демонструвати дитині свою вдячність, коли вона поділиться з вами цукеркою або довірить заколисати улюбленого плюшевого ведмедика. Адже що частіше ви заохочуватимете малюка ділитися з тими, хто оточує його, і хвалити за щедрість, то охочіше він стане радувати своєю увагою.
n За обідом розділіть шматочок торта на дві частин і запропонуйте малюкові. Пригостіть за його присутності чимось смачненьким сусідку і запитайте, чи не образиться дитина, якщо ви з’їсте останній пиріжок. Пам’ятайте, що найкращий приклад — це вчинки батьків.
Не перегніть палку
Ви з чоловіком подарували малюкові на день народження нову іграшку. А він вчепився в неї і нікого не підпускає. Вам це знайомо? І як ви зазвичай поводите себе? Умовляєте поділитися або починаєте пояснювати, що бути жадібним — погано? У результаті дитина вас не слухає і починає вередувати. Якщо домовленості не допомагають, дайте малюку спокій. По-перше, він може награтися, і сам запропонує іграшку. А по-друге, ближче до сну поговоріть з ним щиро. Поясніть, що вам було соромно за нього, і розкажіть історію, як колись у вашій компанії був хлопчик, котрий через свою жадібність залишився сам-один. Повірте, дитина обов’язково упізнає в цій історії себе.
І ще. За жодних обставин не називайте дитину жаднюгою. У ранньому віці це може спричинити реакцію упертості. А надалі переросте в звичайний комплекс меншовартості.
Підготувала Ірина ВАСИЛЬЧЕНКО.
Проконсультувала дитячий психолог Наталя КИРИЧЕНКО.
