Був такий само день, як і тисячі днів до того. Сірий і нудний. І дуже хотілося плакати, але не було сліз. Вона підійшла до дверей і довго прислухалася, немов чекала, що раптом постукають.
Нудьга від байдикування ставала дедалі нестерпнішою. Старенький телевізор по-зрадницькому згас ще минулих вихідних. По радіо йшла суцільна реклама. Телефон кращої подруги не відповідав. За стіною лаялися сусіди. На столі ліниво задрімала кішка, не звертаючи жодної уваги на депресію господарки.
Їй раптом захотілося скоротати вечорок за вечерею при свічках, з романтикою, у затишку. Останнім часом робота забирала увесь час, і терпіння вистачало хіба що на яєчню і макарони по-флотськи. А коли вона взагалі готувала востаннє? Порожній холодильник з самотньою банкою сардин тільки посилив тужливий настрій. Вона згадала, як він нахвалював її куховарство: пельмені, смажену рибу і свіженькі салатики. Як вона прокидалася задовго до нього і бігла на найближчий ринок по інгредієнти для чергового кулінарного дива. Готувати для нього було справжньою насолодою. І їй зараз захотілося почастувати його чимось таким. Вона дістала з полиці книжку з рецептами, і раптом осіклася: кого пригощати, адже вони вже два роки, як не разом...
Вона відкрила фотоальбом і довго гортала його без мети, доки не наткнулася на єдиний уцілілий після скандалу їхній спільний знімок. Мама завбачливо сховала фотографію до кращих часів і віддала її доньці тільки під слово честі, що цей знімок вона збереже.
Вона повертіла знімок у руках. Дві посмішки «на всі тридцять два» стали останньою краплею.
— Якого біса, — сказала вона собі. І вирішила: зараз або ніколи. Тремтячою рукою вона набрала номер телефону, що ніяк не бажав стертися з пам’яті. Почувши голос на тому кінці дроту, вона набралася сміливості й випалила у слухавку:
— Привіт, це я. Що ти робиш сьогодні ввечері?
...Вона приготувала цю вечерю. Прибрала у квартирі, одяглася в свою найкращу сукню. А ранком, прокинувшись, як завжди, раніше ніж він, побігла на ринок по свіжі овочі. І знову була неймовірно щаслива. Бо зважилася зробити те, що їй було потрібно, і знайшла в собі сили вчасно сказати такі необхідні їм обом слова...

Нікополь Дніпропетровської області.