— Одна моя половинка сумує за домівкою, а друга не хоче залишати «Артек» й розлучатися з дітками, які за двадцять один день стали для мене рідними, — зізнається Ніна Циган, координатор спеціалізованої зміни.
Ніна Валентинівна працює заступником директора Луганського обласного центру соціальних служб для молоді, а в Крим — як координатор — приїхала вшосте. За цей час на березі Чорного моря безплатно оздоровилися майже тисяча вісімсот дітей з функціональними обмеженнями.
— Кожна зміна особлива і цікава по-своєму. З багатьма дітьми ми так здружилися, що вже кілька років листуємося, передзвонюємося, зустрічаємося.
Яночка з Донецька, наприклад, уже закінчила школу і навчається в університеті. Надсилає мені свої чудові вірші, а інколи й звертається за порадою. Адже мамі не завжди про все розкажеш, а за час відпочинку в таборі «Лазурному» ми з нею стали більше, ніж друзі.
Інколи зустрічаюся з Дмитром із Львова, якому вже виповнилося сімнадцять. Він чудово грає на акордеоні, тож запрошує мене на свої концерти.
Дітей, з якими продовжую спілкуватися після відпочинку, напевно, вже набереться кілька десятків. І тепер не уявляю, як буду без улюбленця цьогорічної зміни Степана або Вірочки, чи Діми, Світланки... Усі дітки дуже хороші, й вони вже ніби мої рідні.
Обмінялися адресами, сподіваюся, що листуватимемося, адже так цікаво, як складеться їхня подальша доля, — ділиться Ніна Валентинівна.


Степан

 


Хлопчик, який миттєво адаптується до ситуації і змушує грати всіх довкола себе — це Степан Козовий зі Львова. Зазвичай він обирає ролі собі й своїм співрозмовникам — у житті... А на сцені учень сьомого класу вже встиг зіграти старшого гнома у казці «Білосніжка та семеро гномів», Комара — у «Мусі-цокотусі» та Діда — у «Козі-дерезі». Ці вистави вже було показано у Львові, Тернополі, Києві і, навіть, у Білорусії та Польщі.
За свою надзвичайну акторську майстерність та участь у фестивалі «Повір у себе, і в тебе повірять інші!» Степан нагороджений путівкою до «Артека». В Криму хлопчикові найбільше сподобалося поєднання лісу, гір і моря. Він знайшов багато нових друзів, тому, зізнався, додому хочеться, та коли б можна було, то ще б залишився...


Віра


— Мрію стати, як дружина мого брата — Наталка, лікарем. Допомагатиму людям долати їхні недуги. Я буду гарним лікарем, щоб до мене не ходили по сто разів, намагатимуся вилікувати усіх одразу. Дуже хочу, щоб люди не хворіли...  — поділилася Віра Шевченко, яка приїхала з Марківки Луганської області.
Дівчинка перейшла до шостого класу. Ще взимку вона надіслала на обласний конкурс вироби з черепашок, які сама зробила, а в нагороду отримала диплом і запрошення до «Артека».


Дмитрик


До Криму Дмитро Кривко приїхав із селища Веселого, що в Запорізькій області. Юнак перейшов до одинадцятого класу, після школи мріє стати веб-дизайнером. Він вже й нині опановує цю нову професію, оформляє веб-сайти в Інтернеті. Як кращий дизайнер посів призове місце на обласній олімпіаді. За це й отримав путівку на відпочинок.
— Наш дев’ятий загін разом з вожатими за ці три тижні стали однією дружною сім’єю. Додому їхати не хочеться, сумно буде без цього «Артека», — зізнався Дмитрик.


Світлана


Шкільний президент... Буває і так. Саме з ним мені пощастило познайомитися. Світлану Ванюшаннік з села Новогорівка Запорізької області вже два роки поспіль обирають у школі на посаду президента. Щочетверга вона проводить президентську раду, на якій присутні мери п’ятих-одинадцятих класів. Усі разом вирішують найрізноманітніші питання шкільного життя: проведення вечорів, екскурсій, підготовка радіогазети...
Школа має свій прапор, герб, гімн та закони. Наприклад, чітко діє закон проти паління. Він не дозволяє курити на території школи навіть учителям.
У вільний від президентства та навчання час Світланка — активна учасниця художньої самодіяльності: співає і танцює. А після закінчення школи мріє стати вчителькою молодших класів. Тепер до цієї мрії додалося бажання знову потрапити в «Артек», але вже... вожатою.
За час відпочинку в Криму діти подорослішали, навчилися жити в колективі, подавати руку допомоги, слухати людей, які поруч, дружити, а головне — бути собою. Радує, що дітки мріють знову приїхати в «Артек». Бо в їхньому бажанні повернутися — заслуга вожатих, волонтерів, психологів, і, звичайно ж, організатора відпочинку — Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді.

Крим.