Чотири роки тому колектив небайдужих і дуже свідомих свого українства людей вирішив, що в нашій державі недостатньо уваги приділяють образу Великого Кобзаря і не виховують патріотизму у молоді. «Але кожне покоління має своє бачення Шевченка», — проголосило товариство і запровадило новий творчий конкурс «Моє слово про Шевченка».  У музеї-садибі Тараса Григоровича чотирнадцять переможців вже ІV Всеукраїнського літературного конкурсу для старшокласників та студентів отримали свої нагороди.
— Любове Василівно, ви очолюєте журі конкурсу протягом всіх цих років. Що хвилює юних авторів? Які зміни відбулися? — запитую у незмінного організатора конкурсу Любові Корж.
— Дуже розширилася географія авторів: тільки з Донецької області цього року надійшло 19 робіт. Відчувається, що в суспільстві сталися позитивні зрушення, бо наші конкурсанти стають дедалі упевненішими в собі, соціально активнішими, зростає їхня національна свідомість. Вони бачать себе в майбутньому держави. Нам важливо, щоб конкурсанти не лише знали твори Шевченка, а й, опрацювавши їх серцем, видали власне бачення Кобзаря. 
Стало більше жанрів: є дискусії, інтерв’ю, щоденники поета, спогади, розповіді, психологічні етюди. Деякі конкурсанти надіслали по кілька різножанрових робіт. Наприклад, 14-річна Анна Степаненко з Нової Водолаги, що на Харківщині, надіслала п’єсу-казку на п’ять сцен, оповідання та інтерв’ю-фантасмагорію. Психологічний етюд Мирослави Уляніної з Рівного настільки образний, що його можна хоч одразу ставити в театрі. Разом з Анною найвищу відзнаку отримали Віталій Ятченко з Соледара Донецької області та Василь Пастушина з міста Бар, що на Вінниччині.
 
P. S. До речі, один з творів Василя Пастушини, як на нашу думку, — дуже сімейний і заслуговує на публікацію в «Голосі України».