26-річна незаміжня безробітна керчанка Тетяна втопила свого дворічного сина Владика на міському пляжі. Малюк зрадів, що сувора мама нарешті вирішила з ним скупатися, та вона різко опустила його у воду і тримала, доки він не знепритомнів. Тоді винесла на берег, переконалася, що не дихає, і кинула у хвилі.
Прикордонники, які побачили цю трагедію здалеку, врятувати дитину не встигли. В міліції жінка твердила: малюк сам забрів у море, але потім зізналася, що давно хотіла позбавитися тягаря у такий звірячий спосіб. А не злюбила сина за те, що нагадував їй про невдалі стосунки з його батьком. Хотіла віддати в дитбудинок, але бабуся не дозволила... Апеляційний суд Криму покарав матір-убивцю за особливо тяжкий злочин чотирнадцятьма роками ув’язнення.
На жаль, подібних шокуючих фактів вистачає. То немовлят викидають у сміттєбаки, то «забувають» на кладовищах чи в лісосмугах, то закатовують до смерті власні «батьки». Щороку в Криму скоюють до 50 вбивств на побутовому грунті, це більш як 40 відсотків від усіх убивств. Проблеми насильств у родині актуальні в усьому світі. Сімейне насильство кваліфікують як «умисні дії фізичного, сексуального, психологічного, економічного напряму, що здійснюються одним членом родини стосовно іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини й громадянина із завданням йому морального збитку, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю». Не меншає повідомлень про сексуальні насильства в родині й на вулицях, жертвами яких стають діти. За рік на півострові розслідують кілька десятків таких кримінальних справ. Чимало історій закінчується трагічно. Але у будь-якому разі психічні травми від насильств лишаються на все життя, калічать долі.
Щойно активісти Кримського благодійного фонду «Центр соціального захисту й допомоги», які здійснюють програми соціального адвокатування для дітей, зайнялися 15-річною дівчиною, яка виросла у родині, де фізичне й сексуальне насильство було нормою. Вирвалося це дитя з такої сім’ї у Москву, де зайнялося проституцією, а потім повернулося до Сімферополя і... налагодило розгалужену мережу сексуальних послуг в рідному профтехучилищі, постачаючи подруг на ринок секс-послуг.
Підлітковий алкоголізм, наркоманія, жебрацтво, проституція, злочинність — лише неповний перелік сумнівних «квітів», що зростають на гнилому грунті неблагополучних сімей, де панує насильство над ближнім.
А ми ще досі розробляємо дієвий механізм боротьби з такою родинною «практикою». Все ніяк не об’єднають свої зусилля правоохоронці й соціальні служби. Хоча регулярно чотири кримські відомства: комітет у справах сім’ї та молоді, МВС, міністерства освіти й охорони здоров’я видають накази, скеровані на боротьбу з наругою над дітьми.
Доки створюється узгоджена за всіма статтями нормативно-правова база, безкарно почуваються сімейні тирани. А діти продовжують ходити з синцями й кровотечами від «ласки» й «науки» батьків. Бо, згідно з чинним законодавством, справу на насильника чи дебошира може бути порушено лише за особистою заявою потерпілого. А подібні заяви — рідкість. Постраждалі просто бояться їх писати. Адміністративний же захід — штрафи — теж не вихід з ситуації: бо б’є не по порушнику закону, а по сім’ї. А в цивілізованих країнах світу батьки добряче подумають навіть перед тим, як накричати на своє дитя. Бо воно за законом може одразу зателефонувати до відповідних структур, і мама з татом відповідатимуть негайно і за всією суворістю закону. А в нас що? «Я тебе породив, я тебе і вб’ю?..»
Крим.
