«Екологія Житомирщини: стан і перспективи». Такою була тема громадських слухань, що відбулися в Житомирі. Провів їх Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи разом з проектом розширення доступу громадян до законодавчого процесу «Програми сприяння парламенту України» університету Індіани та місцевими громадськими організаціями.

Як зазначив голова комітету Геннадій Руденко, такі обговорення відбудуться і в інших регіонах, щоб звірити, як закони стикуються з реаліями життя, а потім спільно з Міністерством охорони навколишнього середовища відпрацювати таку модель, яку чекає громадськість.

Під час обговорення було виділено кілька груп проблем. Зокрема, тих, що виникли в комунальному господарстві. В області працюють 139 комплексів очисних споруд. За арифметичною сумою потужностей потреби забезпечені нібито аж на 130 відсотків. Насправді технологія застаріла, обладнання зношене, тому за рік у водойми області скинуто 38 мільйонів тонн недостатньо очищених вод. Водоканал Житомира взагалі входить до переліку найбільших забруднювачів довкілля України: міста по Тетереву нижче обласного центру вже не можуть брати воду з цієї річки. Дедалі ускладнюється ситуація і з утилізацією відходів — і токсичних, і побутових, які тепер містять такі сполуки, що вже мало відрізняються від токсичних.

Та якщо для «комунального блоку» потрібно дуже багато коштів з бюджету, то для запобігання іншим екологічним проблемам треба виробити нормативну базу, яка не дозволяла б заробляти гроші будь-якою ціною. Місцеві екологи вважають, зокрема, що на Житомирщині вирубують надто багато лісу, тож різко скоротилися запаси стиглої деревини. До того ж вивозять її за кордон часто після мінімальної переробки, навіть кругляком.

На Житомирщині зосереджено 70 відсотків запасів природного каменю нашої держави. Та замість потужних надходжень до бюджету це створює екологічні проблеми. У кількох районах біля кар’єрів повиростали «еверести» — майже половина сировини йде у відвали, бо використовують застарілі технології. Конкуренція за право одержати ліцензію на видобуток велика. А потім про розв’язання екологічних проблем підприємці ніби й забувають.

Під час обговорення зазначалося, що санкції за шкоду, завдану довкіллю, надто мізерні, а це не стимулює вкладати кошти в екологічно безпечні технології.

Зрушень не досягти без зміни психології людей. Один з прикладів: безуспішна спроба привчити мешканців міського мікрорайону кидати різні відходи — скло, пластик, папір — у різні контейнери.

А скільки і яких фахівців-екологів нам потрібно? Це питання набуло актуальності у зв’язку з необхідністю вписатися у вимоги європейського освітнього простору. Де вони працевлаштовуються після одержання диплома? Адже тільки в Житомирі екологів готують у двох державних університетах.

Житомир.