Сьогодні весь світ стежить за станом здоров’я Насті Овчар. Американські лікарі кажуть, що вона житиме. Кожний з нас щиро і глибоко співчуває цій дитині, але тільки лікарі опікових центрів знають, наскільки серйозна ситуація маленької героїні.
Завідувач Луганського обласного опікового центру Оганес Вартанян дитячих трагедій надивився досить. Торік, наприклад, із більш як 200 дітей, що потрапили до лікарні, 63 дитини були у вкрай тяжкому стані. Як пояснює лікар, роботу багатьох органів і систем людини порушує навіть не дуже глибокий опік, а якщо уражена велика ділянка тіла, то опіковий токсин — продукт розпаду людського білка — може призвести до непоправного.
Головними причинами опіків у дітей Вартанян, у першу чергу, називає соціальні. На його думку, характер отриманої травми до певної міри визначає стан суспільства, в якому ми живем. Скажімо, в часи буму на кольорові метали в опікові відділення потрапляли діти й підлітки з електротравмами.
— В той період я стомився різати дитячі руки, — зізнається сьогодні Вартанян. — Уявіть собі: відразу обидві руки по плечовий суглоб. Не витримав, пішов до начальника обласного управління МВС у Луганській області і сказав йому прямо: закривайте приймальні пункти металобрухту, інакше ми ціле покоління зробимо інвалідами. Адже до чого дійшло! Маляті якихось 4—5 років, воно ще говорити до пуття не навчилося, а вже перетворилося на мисливця за металом. «Чого ти поліз до тих дротів?» — питаю. А він: хотів, мовляв, продати і цукерочку собі купити.
Сьогодні інше лихо. Відсутність гарячої води і нормального опалення перетворюють дітей на заручників комунальних проблем. На одного ненароком перекинули каструльку з окропом, в іншому випадку дитина сама випадково сіла у відро з гарячою водою, в яке, до того ж, ще й кип’ятильник був устромлений... Приблизно 40% дітей—пацієнтів опікових відділень травми отримали через погані побутові умови.
Оганес Вікторович ще в 70-і роки розробив свою ефективну систему допомоги опіковим хворим. До речі, за це він і одержав Державну премію.
— У всіх районних і міських лікарнях, — розповідає Вартанян, — ми підготували комбустиологів (так називається лікар з опіків. — Авт.), що пройшли спеціальну підготовку в найкращих опікових центрах. Сьогодні, крім комбустиологів, до груп входять лікар-анестезіолог і реаніматолог. Це наші, як ми їх називаємо, агенти. У перші ж години вони вирушають до потерпілого, надають йому допомогу, погоджуючи з нами свої дії, а потім доправляють хворого в обласний опіковий центр. Завдяки працівникам дитячої токсикології обласної лікарні і цій системі відсоток летального кінця зменшився на 50%.
Дуже важко стримати емоції, коли дивишся на безруку дитину. Втративши праву руку, вона може писати лівою. А якщо обидві ампутовані по саме плече? Тоді їх вчать тримати олівець і ручку пальцями ніг...
 
Луганськ.