Семирічний Лев Бондарєв написав уже другий задачник. Перший — складав частинами. У п’ять років закінчив легший розділ, у сім — складніший, над задачками з якого треба добряче поламати голову не лише дітям, а й дорослим. Хоча вся книжка вийшла казковою та веселою і, якщо добре подумати над розв’язанням кожної з 35 задачок, зовсім не складною. Хочете переконатися? Будь ласка: «Вогонь з пащі дракона летів 400 метрів. На півдорозі його заморозила відьма. Після розмороження вогонь летів 5 годин. З якою швидкістю він мчав після зупинки?».
Недаремно автор «Задачника Лева Бондарєва» у передмові написав: «Дорогі батьки дітей! Якщо ви приймете цей задачник, то ваші діти будуть знати математику завчасно, до того, як підуть до школи». Прийняли як бестселер. Юний автор сам продав улітку 200 ксерокопій своєї веселої математики, щоб допомогти грошима незаможній мамі Віці, інваліду зору. «Якраз вистачило на вугілля, перезимували в теплі». Вікторія Вікторівна трішки стурбована кількістю перечитаних сином книжок із різноманітних галузей знань, бо говорити й читати він почав одночасно... у два роки й три місяці. А без книжок... плакав.
Нині Лев мав би ходити у другий клас, та він уже оволодів програмою четвертого, а математику «лускає, як горішки» за підручником п’ятого класу. Тому із загальноосвітньої СШ № 4, де з першого класу одразу потрапив до третього, перейшов до Феодосійської школи № 1. Тут навчається за індивідуальною програмою, захопився французькою мовою і грою на флейті. Та найбільше займається з ним мама, яка завжди дбає, щоб вчасно й досхочу «її Лобачевський» побігав на свіжому морському повітрі.
А хлопчик уже закінчив другий підручник: казку-задачник для великих і маленьких «Нічого страшного». У передмові попередив: «Коли я складав задачі до цієї казки, мама сказала, що я їх дуже заплутую, і читач злякається. Насправді мої задачі дуже легкі. Ось спробуйте — розв’яжете!». Товариш Дімка вже й ілюстрації намалював: ребуси, лабіринти й розмальовки. Скоро літо, знову продаватиме Левко на пляжах свою книжку, адже запасатися вугіллям треба щороку. Зими в старих кварталах Феодосії — ой які пронизливі.

***

Чотирнадцятирічна Валерія Мірош купається в морі гармонійних звуків з п’яти років. Уже через рік навчання в музичній школі  (клас фортепіано) отримала першу премію — Гран-прі республіканського конкурсу «Юний віртуоз» у Сімферополі. Нині обдарована дівчинка пишається званням стипендіата міжнародного благодійного фонду Володимира Крайнєва. Часто відвідує майстер-класи видатного піаніста, за підтримки цього фонду успішно гастролювала в Німеччині, Іспанії, Франції, Росії. Перший творчий наставник Валерії Валентина Нікішина розповідає, що грає її талановита учениця лише класику, бо саме ця серйозна і складна для виконання музика надихає її на творчість і окрилює. Репертуар багатий і різноманітний. Його вистачить на кілька авторських концертів.
Валерія кожну вільну хвилину присвячує музиці, репетиції тривають не менш як сім годин на день. Хоча останнім часом багато гастролює, вона серед кращих і в загальноосвітній школі: оцінки — завжди найвищі, а знання — міцні.
Серед найяскравіших спогадів дівчинки-віртуоза — поїздка до Парижа в рамках культурної акції посольства України в столиці Франції. Її та ще трьох обдарованих дітей з інших регіонів нашої держави запросив і взяв на себе всі витрати відомий актор Жерар Депардьє. У Парижі Валерія грала в його концерті. Каже, що ті дні запам’ятає на все життя. Адже серед численних вражень — організована Депардьє поїздка до Діснейленда і виступ його в театрі. Ще одним її захопленням віднині стало наполегливе оволодіння не лише німецькою та англійською мовами, а й французькою.

Крим.