— Найперше, чого мене навчила мама, — це мазати глиною підлогу в хаті, — зізнається Улита Іванівна Башмат із села Майдан Дубенського району. — У нашому селі ніхто, крім матері, так вправно цього не робив. Її навіть інші хазяї наймали на глиняне мазання.
Схоже, материнську науку донька пронесла через усе своє життя, бо і тепер у її хатині глиняна підлога. А ходить по ній господиня тільки босоніж. Навіть узимку. І не тому, що не має взуття, а тому, що, як сказала бабця Улита, земля додає їй здоров’я.
Дискутувати з цього приводу з Улитою Іванівною — намарне. Бо у неї аргумент більш ніж вагомий: у березні бабі Улиті виповнилося сто років і вона ще, як то кажуть, сповна дає собі раду. Сама рубає дрова, тримає у господарстві поросятко, білить, пере, варить... А коли під час столітнього ювілею сусід жартівливо бажав: «Щоб Ви, бабо, ще помогли нам картоплю садити», то у відповідь почув: «Торік помагала, то й тепер поможу!»
Зрештою, якраз сусіди для селянки — найближча рідня, адже дітей у жінки немає, чоловік давно помер. Саме із сусідами відсвяткувала баба Улита свій другий полудень віку. А ще — радість ювілярки розділила представницька делегація з Дубна. Було чимало подарунків, побажань.

Млинів
Рівненської області.